РУСАЛКІНЕ РАДІО | Запах сечі та марихуани.Якби кожне місто можна було описати ароматами,...

Запах сечі та марихуани.Якби кожне місто можна було описати ароматами, то це були б верхні ноти Барселони.І дивним чином у мене це асоціюється зі свободою. Так пахне «похуй». Так пахне життя. І тут тобі раді — як вдома.Я щойно повернулася з України. Гола. Розірвана. І зшита як змогли.Що поробиш із блядським надтонким відчуттям світу.Вперше за майже чотири роки я відвідала свою Шостку.Боже, Шостка. Ви навіть не уявляєте, як солодко й боляче звучить це слово всередині мене.Там все майже так само, як було в дитинстві. Сповільнений час. Неусміхнені люди.Неймовірна, жива молодь, яка насичує вени міста своєю енергією — поки вона ще не розбилася об ілюзії.Там моя родина. Вся. Всі, кого я люблю.У дідуся Міші була операція на серці. Я застала його вже в період реабілітації.Він знаєте що? Просто обіймав мене, цілував у щоки й довго-довго дивився в очі.Я привезла йому київський торт. Йому не можна — але ж, як-то кажуть, чуть-чуть можна.Бо перша онука приїхала. А скільки тих зустрічей ще залишилось — одному Богу відомо.Я ходила улюбленими вулицями, тримала брата за руку,і мовчки вбирала в себе все, що місто хотіло мені сказати.«Де ти була? Чому так довго? Не боялася, що коріння відсохне?»Боялася.Але ще більше — боялася побачити тебе, моя люба Шостко, не такою.Спаплюженою, мертвою, зневіреною.А ти — ні.Ти стоїш. Ти тримаєшся.Міцніша за будь-який страх колективного несвідомого.Я не знаю, як пояснити пересічному громадянину Іспанії,чому я, як мала дитина, раділа тому,що продуктовий магазин «Оксана» і «Оксана плюс» —досі епіцентр шосткинської торгівлі.Там досі є дошка ганьби.І там стало значно менше фотографій тих, хто щось поцупив.Так і взагалі стане містом мрії, що тут казати.Рідне місто — це не географія. Це не назви.Це — люди. Сімʼя. Історія, яку кожен писав сам з моменту народження. Це наші перші подихи, кроки, здивування, сльози, крадіжки, перші кохання, спроби готувати самостійно і приховувати від мами сліди пʼянки з друзями.Це все — в нас.І це в нас ніхто, ніякі йобані загарбники,ніколи не зможуть забрати.