Опіоїдна залежність: клінічний та нейробіологічний оглядОпіоїдна залежність (згідно з МКХ-11 — розлади, пов’язані з вживанням опіоїдів (героїну, метадону, налбуфіну, фентонілу і тд.)) — це хронічний рецидивуючий розлад, що характеризується порушенням контролю над вживанням речовини, компульсивним прийомом та фізіологічною залежністю.Патофізіологія: Опіоїди (агоністи μ-рецепторів) активують мезолімбічну дофамінергічну систему (VTA → nucleus accumbens), що призводить до підвищення вивільнення дофаміну та формування позитивного підкріплення. Хронічне вживання викликає: ▫️ нейроадаптацію ▫️ десенситизацію рецепторів ▫️ зміну нейротрансмісії (дофамін, ГАМК, глутамат)Клінічні критерії (узагальнено): ▫️ порушення контролю (доза, тривалість) ▫️ пріоритезація вживання над іншими активностями ▫️ продовження попри шкоду ▫️ толерантність ▫️ синдром відміниСиндром відміни: Обумовлений гіперактивацією норадренергічної системи (locus coeruleus): ▫️ міалгії, діарея, ринорея ▫️ мідріаз, пітливість ▫️ тривога, дисфорія, безсонняЛікування (доказові підходи): ▫️ медикаментозна терапія: метадон, бупренорфін (замісна терапія), налтрексон ▫️ психотерапія: КПТ, мотиваційне інтерв’ювання ▫️ програми зниження шкодиПрогноз: Залежить від тривалості вживання, супутніх розладів та доступу до лікування. Характерний рецидивуючий перебіг.#наркологія