Чи зробить США найбільшу військову помилку у XXI столітті і все ж почне наземну операцію в Ірані? Пентагон готує обмежені наземні рейди. До регіону вже відправляють близько двох тисяч десантників із 82-ї повітряно-десантної дивізії разом із кількома тисячами морських піхотинців на десантних кораблях. Загальна кількість американських військ у зоні Перської затоки наближається до шістдесяти тисяч і продовжує зростати.Такі підрозділи призначені для швидких захоплень ключових об'єктів і аеродромів.Трамп повторює, що мети можна досягти без великих наземних сил і що все йде швидше за графік. Він говорить про переговори через Пакистан та про те, що Іран нібито шукає вихід. Але водночас війська рухаються, а Пентагон опрацьовує конкретні варіанти. Серед них - рейд на Ісфахан для захоплення залишків високозбагаченого урану, який важко знищити авіаударами, захоплення острова Харг, як головного нафтового терміналу Ірану і придушення берегових позицій біля Ормузької протоки, щоб розблокувати судноплавство.Трамп намагається змусити Іран ухвалити важкі умови п'ятнадцятипунктового плану. Іран же відкинув цей план і висунув свої вимоги – репарації, гарантії безпеки та підтвердження контролю над Ормузом. Переговори поки що буксують, хоча Білий дім запевняє, що прогрес є. Наземні війська у цьому контексті виглядають як важіль, щоб підштовхнути Тегеран до поступок або підготувати план Б, якщо блокада протоки продовжиться.Чи реально досягти результату? Для коротких рейдів це можливо. 82-а та морпіхи вміють швидко брати і утримувати крапки на узбережжі чи островах. Але далі все впирається у масштаби Ірану і відсутність стратегічної глибини у американців.Захопити острів Харг не складно, але його утримання навіть протягом тижня буде коштувати америк а нцям сотень життів, адже Іран відкладе на другий плвн атаки по союзникам США і сконцентрує всю свою дронову потужність на доволі обмеженій ділянці компактного зосередження особового складу армії США.Тиск на Трамп йде з кількох сторін. Нетаньягу всіляко натякає на те, що з повітря революцію не провернути. Саудівська Аравія та інші країни Затоки теж штовхають у спину - публічно вони обережні, але просять не зупинятися на півдорозі, доки Іран ослаблений. Саудівці навіть відкрили свої бази для операцій США. Вони бояться, що якщо зараз дати перепочинок, загроза повернеться за кілька років.Іран розлютили на стільки, що з ними в вже не домовишся по середині. Навіть якщо буде перемир'я без знищення режиму, за пару США отримає тисячу і один асиметричних ударів злагодженої коаліції росія-іран-китай-північна корея. Але парадокс в томц, що Вашингтон немає чіткого плану перемоги. Адже обмежена наземна військова операція не вирішить проблеми, а створить нові. Велика наземна інтервенція - це гроші і великі втрати. Ракетами війну з Іраром не виграти... Вже не важливо на скільки ця війна правильна чи ні, але США або виграють, або в подальшому будуть згадувати 9/11 з ностальгією.