Для когось день незалежності має присмак пороху, для когось оковитої. Хтось за нашу незалежність клав життя, хтось тікав за кордон. Хтось не чекаючи призову йшов на війну, а хтось збирався битись вже коли "москаль під Збручем буде". Хтось створював Одеську народну республіку, а хтось її нищив. Хтось щодня за неї бореться, а хтось розповідає, про те як треба боротис...Україна здобуває свою незалежність у борні, і я хочу їй побажати побільше синів і дочок, які продовжать боротись за її свободу, навіть тоді, коли перспективи перемоги будуть туманні, а всі інші вчергове "втомляться від війни".Ми продовжимо бій. Кожен на своїй ділянці, але в напрямку ворога. Ми будемо битись на стільки остервеніло на скільки в нас вистачить сил. З вірою в Бога і плече побратима. Ми будемо битись до до того часу "поки Господь не приготує нам страви із наших ворогів". Незалежність - це ми. Незалежність - це люди, які готові жити заради України. І Поки ми живі в України є шанс.Бо на свободу має право лише той, хто за неї б'ється.Слава Україні!!