Одинадцять років тому озброївшись нехитрим скарбом (була ще бита і електрошокер, але вони втрачені у битвах з сєпарньой і м*с*рамі) біжав на Майдан, переживаючи, що без мене може все скінчитись. Новини передавали про розгром сотень Майдану, Янучари оголосили ультиматум, Жовтневий палац втрачено, Українській дім втрачено, палатки палають, беркутня захопила міст, Парубій поранений...а я біжу провулками від Лук'янівки щоб встигнути...Вихідці Героїв Сталінграду та Карла Маркса славетного міста Іллічівськ зрозуміють те відчуття, коли запізнюєшся на принципове протистояння між сусідніми кварталами...Мені на зустріч бігли люди з наліпками "Я не піду з Майдану" з вереском: "Зачистка, всьо пропало", мені було соромно за цих кремезних чоловіків, яких кастрував страх. Але я встиг, надягнув шолом, розмальований, колись важливою для мене людиною, одягнув маску підігнану чорноморськими волонтерами (Євгенія Завалій і Михайло Сауляк - дай Вам Боже здоров'я) намотав наплічники і наколінники, і поринув у вир боротьби...Людей не вистачало, крик "тримайте щити" лунав постійно, бо більшість просто не наважувалась підійти до лінії, яка тримала оборону Майдану. А коли вже хитродупий Пастер заявив про поранення, я зрозумів, що тепер нам точно випишуть п*ди. І як показала практика, відчуття мене не підвели. Вперше в житті я відчув, що вибухи лунають частіше ніж б'ється моє серце. А билось воно в мене так, що тільки стиснуті зуби не дали йому вискочити....Прорив беркутні, мене тягають як дурного по бруківці, я пручаюсь...стара добра бійка...А потім беркутня тікає від сцени пробігаючи по мені слоновим кроком. І так декілька раз і до ранку...виламані двері КМДА, які я тягну в багаття, дівчата, що розливають коктейлі молотова, палаючий будинок профспілок.Але ми вистояли. Попри зраду вождів, попри те що найбільш хоробрі представники еліти вже драпали в бік Збруча, клички-яценюки розчинились вночі...але ми вгризлись зубами в той граніт і ні шагу назад, бо за нами була доля Україна і перспектива зони. Кожну годину лунав гімн. Кожну годину Євген Ніщук повідомляв про те що встає Рівне, Львів, Франківськ, Луцьк...Одесити перекрили виїзди з казарм і не випускають ВВшників. Треба було триматись, і ми втримались, не тому що нас було більше, а тому що нам було за що битись.Ми переламали хребта паханату...Ранок був прекрасний...палаючий Майдан і попіл в повітрі, відступивший Беркут. Рівненські хлопці, що біжуть вставати до бою...і відчуття того, що як би там не склалось далі, ти можеш своїй дитині дивитись чесно в очі... Коли політики кажуть, що це наша спільна перемога, то я маю просту відповідь: "Пішли Ви на х*р, шановні!". Ви трусливі кастровані під@р@си, які вщухнули при першому ж кіпіші, і те що ви тв*рі піаритесь на його пам'яті дуже сильно портить Вам карму. Майдан переміг всупереч всім Вашим кулуарним домовленностям з Паханатом. Куля не просто так не знайшла чийогось хитрого лоба..."Далі відбулось те що відбувається після кожної гарної революції - нищення романтиків і наповнення вакууму дітьми лейтенанта Шмідта. Цей процес невідворотній, навіть в моєму місті свідків Майдану стало разів в десять більше, аніж тих хто реально виходив на місцевий Євромайдан. Доречі найбільш віддані діти Лейтенанта Шмідта тепер звинувачують інших у не патріотичності через не любов до Порошенка та Зеленського) Втім, це об'єктивні процеси історії і не мені їх змінювати. Причини революції не усунені, пиКата шляхта так нічого і не зрозуміла, а значить нічого ще не скінчилось.Слава Україні!Якщо разом, то до кінця!