👶 Клініка самовільно замінила біоматеріал подружжя на донорський — і про це дізнались лише після народження дитини

Одна з найрезонансніших справ у сфері медичного права: подружжя погодилось на ЕКЗ із ВЛАСНИМ біоматеріалом, а виявилось — ні чоловік, ні жінка не є біологічними батьками власної дитини.

📌 Обставини справи

У 2017 році подружжя звернулось до репродуктивного центру для лікування безпліддя та подало заяву на ЕКЗ саме з використанням ВЛАСНОГО біологічного матеріалу — щоб зберегти кровне споріднення з майбутньою дитиною. Окремої згоди на донорські гамети чи ембріони вони НЕ надавали.

У грудні 2018-го народився син.

🔬 Тест, який зруйнував усе

Після народження дитини чоловік почав сумніватись і зробив ДНК-тест. Результат: відсутність кровного споріднення. Перевірили й материнство — ймовірність 0%.

У грудні 2021-го судова експертиза остаточно підтвердила: ЖОДЕН із подружжя не є біологічним батьком чи матір'ю власної дитини.

⚖️ Ланцюжок судових наслідків

Чоловіка ВИКЛЮЧИЛИ з актового запису як батька — суд це підтвердив. Відповідно припинились і аліментні зобов'язання: жінка відмовилась від позову про стягнення 8 тис. грн щомісячно, провадження закрили.

Після цього жінка подала ОКРЕМИЙ позов до медзакладу, вимагаючи 1 893 983,50 грн майнової та 1 млн грн моральної шкоди.

🔄 Три інстанції — три різні результати

🔻 Перша інстанція — у позові ВІДМОВИЛА повністю
🔺 Апеляція — частково задовольнила: 56 400 грн майнової шкоди (витрати на адвокатів у попередніх справах) + 800 000 грн моральної шкоди
⚡️ Верховний Суд — підтвердив ці суми, але пішов СУТТЄВО далі у правовій оцінці

💡 Ключовий правовий висновок №1: згода на ЕКЗ ≠ згода на донорський матеріал

Порядок №787 чітко РОЗМЕЖОВУЄ звичайне ЕКЗ і використання донорських гамет/ембріонів — для останнього потрібна ОКРЕМА заява встановленої форми. Її не було. Тому дії клініки кваліфікували як фактичну САМОВІЛЬНУ зміну методу лікування.

⚖️ Важливий процесуальний принцип у медичних спорах

Верховний Суд нагадав: пацієнт НЕ зобов'язаний професійно розбиратись у медичних процесах і точно встановлювати, на якому етапі сталось порушення. Якщо обставини ДОЗВОЛЯЮТЬ ПРИПУСТИТИ порушення — тягар доведення належного надання послуг переходить на САМ медичний заклад. У цій справі відповідач свою правоту не довів.

💰 Чому 800 000 грн моральної шкоди залишили без змін

Суд врахував: бажана довгоочікувана дитина, тривале лікування безпліддя, категоричну початкову вимогу чоловіка використовувати ЛИШЕ власний матеріал — і подвійний удар: спочатку новина про чоловіка, потім — про саму позивачку.

🔑 Найважливіший правовий висновок справи: чи можна вимагати компенсацію за втрачені аліменти

Апеляція відмовила в цій частині, пославшись на ст. 179 СК — аліменти є власністю ДИТИНИ, а не матері. Верховний Суд визнав цей підхід НАДТО ФОРМАЛЬНИМ.

💡 Позиція КЦС ВС: особа, яка ФАКТИЧНО утримує дитину, має ВЛАСНИЙ майновий інтерес у тому, щоб другий з батьків виконував обов'язок утримання. Якщо через протиправні дії медзакладу цей обов'язок ПРИПИНИВСЯ — жінка може вимагати компенсації не самих аліментів, а ВЛАСНИХ збільшених витрат на утримання дитини та втраченого джерела фінансування.

📖 Принцип "суд знає закон" (jura novit curia)

Окремо ВС нагадав: неправильно вказана стороною норма закону САМА ПО СОБІ не є підставою для відмови в захисті права — суд зобов'язаний самостійно дати правильну юридичну кваліфікацію відносинам.

📌 Фінальне рішення

Касаційну скаргу медзакладу відхилено. Скаргу жінки ЗАДОВОЛЬНИЛИ ЧАСТКОВО — справу в частині додаткової майнової шкоди (втраченого утримання) направили на НОВИЙ розгляд до апеляції. 800 тис. грн моральної та 56,4 тис. грн уже визначеної майнової шкоди залишились чинними.

🔑 Головний висновок для практики

Ця справа формує принципово новий підхід: особа, яка фактично утримує дитину після протиправного припинення аліментних зобов'язань з вини третьої особи, має САМОСТІЙНЕ право на відшкодування власних майнових втрат — незалежно від того, що формально аліменти вважаються власністю дитини.