ЮП "Мельничук & Партнери"⚖️ |Юридична компанія | ️🏠 Виїзд за кордон та втрата права на житло: як суди вирішують спори п...

✈️🏠 Виїзд за кордон та втрата права на житло: як суди вирішують спори про зняття з реєстрації під час війниПісля початку повномасштабної війни мільйони українців виїхали за межі України. Це спричинило стрімке зростання кількості спорів щодо права користування житлом: власники квартир намагаються зняти з реєстрації осіб, які роками не проживають у помешканні, а ті, своєю чергою, наполягають, що вимушений або тимчасовий виїзд не означає автоматичної втрати житлових прав.Найчастіше такі конфлікти стосуються членів сім’ї власника, колишнього подружжя або інших зареєстрованих осіб. Важливо розуміти, що в цих справах йдеться не про втрату права власності на майно, а саме про втрату права користування житлом — тобто права проживати в ньому.⚖️ Що передбачає законодавство?Базове регулювання міститься в статтях 71–72 Житлового кодексу УРСР (які продовжують діяти у перехідний період після ухвалення Закону «Про основні засади житлової політики») та статті 405 Цивільного кодексу України:Для державного/суспільного фонду (ст. 71 ЖК УРСР): житло зберігається за тимчасово відсутньою особою протягом шести місяців. За наявності поважних причин цей строк можна продовжити. Також закон чітко визначає випадки, коли право зберігається довше (військова служба, навчання чи робота за кордоном, лікування тощо).Для приватного житла (ст. 405 ЦК України): член сім’ї власника може втратити право користування оселею, якщо він відсутній понад один рік без поважних причин (якщо інше не встановлено домовленістю сторін або законом). Важливо: Закон не передбачає автоматичного позбавлення права на житло через сам факт перебування за кордоном. Відповідно до ст. 72 ЖК УРСР, визнати особу такою, що втратила право користування, можна виключно в судовому порядку. 🏛 Актуальна практика Верховного Суду та критерії оцінкиСудова практика свідчить про те, що Верховний Суд поступово відходить від формального підходу, коли для виписки було достатньо самого факту багаторічної відсутності людини. Позбавлення права на житло є серйозним втручанням, яке має бути обґрунтованим і пропорційним відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини (постанови у справах № 521/7073/21 та № 756/1384/20).Як узагальнив Верховний Суд у постанові від 2 квітня 2025 року (справа № 607/19247/21), для визнання особи такою, що втратила право користування, необхідна одночасна наявність двох умов:Непроживання понад встановлений законом строк.Відсутність поважних причин для такої відсутності.При цьому саме позивач (власник) зобов'язаний довести, що поважних причин для непроживання не було.Що суди визнають поважними причинами:вимушений виїзд через бойові дії;офіційна робота за кордоном, навчання або тривале лікування.Суд обов’язково перевірить, чи зберігала особа зв’язок із помешканням, чи залишалися там її речі та чи брала вона участь в оплаті комунальних послуг.Коли право користування справді можна втратити:Якщо людина не просто поїхала, а фактично розірвала зв'язок із житлом. У постанові від 3 березня 2021 року (справа № 161/2007/18) ВС зазначив, що тривале непроживання, переїзд до іншого міста, створення там нової сім’ї, наявність іншого житла та повна відсутність триваючих зв’язків зі спірною квартирою свідчать про втрату інтересу до неї, а отже — і про втрату права користування.🇪🇺 Позиція Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ)Українські суди у таких спорах суворо керуються практикою ЄСПЛ, зокрема рішенням у справі «Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine». Європейський суд наголошує, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у права людини. Національні суди не мають права діяти за шаблоном — вони зобов'язані оцінювати пропорційність такого кроку та зважати на всі конкретні обставини.🏁 Проблемні аспекти та поради сторонамГоловна складність сьогодні — відсутність у законі чітких критеріїв поважності причин, адже застаріле житлове законодавство не пристосоване до умов воєнного стану та масового вимушеного виїзду громадян за кордон. Отримання тимчасового захисту чи працевлаштування в іншій державі суди в кожному випадку оцінюють індивідуально.