Сьогодні зранку зайшла на Алею пам’яті, щоб подивитися в очі і подякувати тим, хто віддав свої життя за мій сьогоднішній ранок…На світлинах – захисники ніби живі…Їхні очі дивляться в мої очі…На жаль, більшості я не знала особисто, але всі вони такі рідні…З Валерієм КОНДРАТЕНКОМ із Сінного були знайомі давно, не раз писала матеріали про нього і його родину. Вже під час повномасштабного вторгнення, коли Валерій воював, «Маяк» також розповідав про мужнього земляка, допомагали у зборі…Багатодітний батько, він міг би не йти на війну, але він пішов добровольцем…А завтра б йому було всього лише 53…Про Миколу ГРАБАРя писала вже як про Героя, зі слів і спогадів рідних людей… На момент повномасштабного вторгнення молодий чоловік був на заробітках за кордоном. Але він повернувся в Україну, став добровольцем і до останнього подиху захищав рідну землю…А день народження його був би зовсім скоро, і народився він, як мій покійний батько, 13 лютого…А Вячеслав ЧЕРНОВ 13 лютого 2023 загинув…Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях.Вічна пам’ять і слава нашим воїнам, які захищали Батьківщину та кожного і кожну з нас!Світла пам’ять захисникам і вічна наша вдячність!