Колись я не розумів жорстокість двох світових війн. Мовляв, можна ж було по-нормальному, звідки така м'ясорубка? Що ж, розуміння приходить із віком.Коли у державі на носі єбануті втрати, а вона веде себе як на виборах – інакше не буде. І не може бути. Бо кожен фактор, щоб цього не було, пропущено.Коли треба терміново всі ресурси давати на армію, а тут соціалку роздають. Коли ворог уже розкачав оборонку, а ти стоїш і пузо чухаєш. Або не пузо.Щоб по-чесному: я описав ознаки, які є в Україні та інших державах. Ми схожі з Заходом. На жаль, не в тих аспектах, у яких хотілося б. Але як є.Еліти ряду держав роблять усе, щоб тонути в крові. Може, спочатку не у своїй. Та чи є різниця, у чиїй крові тонути, якщо захлинаєшся саме ти?Колись думав, що перед світовими війнами більшість держав погано готувалась. Тепер розумію, що ніхто не готувався. Крім агресорів.Винятки були випадковими. Що тоді, що зараз. Еліти самі заклали втрати в ціну свого тупняка. Тож нагорі берегти нікого – тебе ж там не берегли.@maxgadyukin