Був анекдот про ковбоя. Його оточили індіанці, він думає «Ну піздєц». І тут внутрішній голос каже: не піздєц, кинь ніж у сина вождя. Той кидає і влучає. У голові лунає: «А ось тепер піздєц».Під час війни на власну армію треба покладатись так само, як під час катаклізму на МНС. Це той рятівний круг, який вас витягне. Але йому не потрібна ваша моральна оцінка.Армії треба грошей? Дайте. Треба люди? Дайте ресурси своїй армії, інакше їх забере ворожа. І не можна найобувати – бо вийде, що твоя хата згоріла, зате ти класно не дав води пожежному.А у нас іде спеціальна олімпіада: як сподобатись тим, хто вижив за рахунок армії і даної обставини не цінує. Мовляв, а ви кордони відкрийте. І цьому підіграють на всіх рівнях політики.Як внутрішній голос ковбоя. Чел, ти герой. Піди в'їби військового. Бажано з вертухи. І обов'язково на камеру. І уже потім тебе крутять, а внутрішній голос констатує, що раунд таки програно.Потім один дебіл верещить. Інший каже, що як хтось колись зробив щось хороше, чого йому зараз не можна в'їбати вояка. Тупо ахуєвші істоти. І їх бачать нормальні люди. В тому числі, і в армії.2022 рік дав усім українцям шанс почати життя заново. 2023-2026 роки відсіяли тих, хто лише прикидався. Можу додати тільки одне – зараз вони роблять все, щоб догратись уже остаточно.@maxgadyukin