Марʼяна Безугла | Ще про те, як знищували потенційну заміну Головкому Сирському:Коли Дра...

Ще про те, як знищували потенційну заміну Головкому Сирському:Коли Драпатого було призначено керівником східного фронту, росіяни рухались дуже швидко. Це були часи захоплення Курахового, Селидового, Торецька. Содоль узагалі наробив стільки біди, що просунув росіян на рік уперед. Гнатов намагався вирішити, зупинити, але зміг мало.Тоді прийшов Драпатий, дуже швидко управління координація військ у Дніпропетровській, Донецькій і Харківській областях змінилась, а наступ росіян сповільнився. Як вважаєте, Михайлу Васильовичу подякували, дали додаткові можливості? Проаналізували?Ні, його стали ... збивати з посади командувача Сухопутних військ. А далі, під закликами, що він займатиметься всім фронтом, як уже такий молодець у бою, призначили командувачем об’єднаних сил... і не надали ні ресурсів, ні повноважень. Навпаки, Сирський почав системно, день за днем, закручувати гайки, обмежувати, тиснути; розпоряджався, продовжував і збільшував мікроменеджмент, приписував успіхи своїм «ручним» штурмовим полкам, брехав, за кожної зручної можливості розповідав, який Драпатий неспроможний і все втрачає. Президент залишався байдужим, надаючи Головкому право діяти, як він вважає за потрібне та не вникаючи в розбірки.Не скажу, що Михайло Васильович повністю витримав, ні, він став закриватися, обережничати й прогинатися все більше. Йшла психологічна ломка Головкомом своєї потенційної заміни...Нікого не ідеалізую, тут Сирський виявився знову сильнішим. Воля, лідерство, яке «ламає» інших. Але чи потрібно придушувати всіх навколо, залишаючи одного «неповторного»? Чи, можливо, варто вирощувати стратегічний резерв? Учнів, наступників? Без стратегічного кадрового резерву рух війска — у глухий кут...Врешті Драпатого, оклеветаного, тихого медійно, звинуваченого у провалах, перевели на керівництво угрупованням. Ще й завернули все у реформу корпусної системи з ліквідацією оперативно-стратегічного командування. Гнатов допомагав. Ні про яке керівництво всім фронтом мова вже навіть не йшла.І що ми бачимо? Тоді, попри всі обставини, він усе ж координував та керував, і те, що сприймалося як належне, без нього стає гірше. При цьому зараз система управління ще більш фрагментована і ще більше залежить від особистого бажання Головкома, який часто навіть фізично не встигає прослідкувати за всіма своїми «ручними контролями».Ситуація наростає з кожним днем. Ми втрачаємо Донбас. У Покровську й Мирнограді — росіяни. Вони зайшли в агломерацію, і це вже не ситуація минулого року, коли вдалося відкинути їх на околиці. Росіяни прориваються до Краматорської агломерації. Але й на Дніпропетровщині вони просуваються вглиб (!) області.То в мене чергове, вже риторичне питання. Володимире Олександровичу: що має трапитись, щоб Ви відкрили очі? Чи Вас усе влаштовує? Ви ж самі так гарно говорили про Драпатого. Ви хоч із ним спілкувалися за весь цей час? Чи достатньо «локшини» Головкома? То такі «зони комфорту» — це той же глухий кут.Я вже не знаю, що треба зробити, щоб Ви прозріли. Вийти з картонкою під ОП? Так уже виходила. Звертатись до Вас, до ОП непублічно? Вже зверталась не раз. Публікувати проблеми, які набувають суспільного резонансу й потрапляють до Вас на стіл у моніторингу ЗМІ? Постійно так роблю. Говорити з очільниками міністерств, ГШ, із Сирським? Вже не раз, і навіть недавно, і навіть постійно. То що мені зробити?Риторичне питання.Маємо це…