Марʼяна Безугла | Продовження: Отже, чотири аспекти в дописах Оксани Рубаняк про Максима...

Продовження: Отже, чотири аспекти в дописах Оксани Рубаняк про Максима Ємця: • Узагальнення про час стосунків, що відбирає в інших людей право на їхні власні спогади.• Публікація особистої переписки з людиною, яка загинула й не може дозволити чи заборонити це. В мене дуже багато особистої переписки з Максимом, але вона стала меморіалом, який не призначений для сторонніх очей. • Недбалість до почуттів іншої жінки, яка була до нас і є матір’ю його дитини;• Ознаки капіталізації горя для створення особистого бренду, сподіваюсь, що ні.Тому я публікую тут свою частину історії, бо маю право.В мене питання до нього, але відповідей вже ніколи не буде.Якби не допомогла тобі перейти в ГУР… Якби ми не розійшлися… Якби я не "відморозилася"… Де б ти був зараз?Навіщо ти промовчав про Оксану, якщо ми й так уже місяцями просто дружили, ти ж збурив наново мої почуття після того обстрілу? Кому буде присвячений кожен вірш? Цих відповідей у мене не буде ніколи. Більшість вже неважливі.Ти став абстракцією. Рядками. Пам’яттю. Все стало історією.Але кожна історія заслуговує бути правдивою.Я щиро співчуваю всім близьким Максима Ємця. Щиро шкодую, що Оксана Рубаняк не стала тією самою рудою на все довге і щасливе життя, яку він шукав; зичу Оксані вдачі на службі та особистого щастя, щоб попереду було довге, сповнене кохання життя попри війну. Оксано, я вже не маю ніяких претензій і сказала все, що хотіла. І тепер просто хочу відійти у тінь. Далі це твоя історія. Щиро бажаю дитині Максима рости, увібравши в себе всі світлі риси батька.Спочивай з миром.Воїне. Поете. Коханцю.Це просто ще одна історія війни.На похорон не піду. І фото не буде, це особисте.