- Комарі. Ні, не так. Комарііііі!- Х.хлыыы!!!- Бгггг. Прикольно чел волал, це де було, у Брянську?- В Белгороде, наче. Да, вкусно попали. Отут держи... от блять. Не, треба нормальный шестигранник, человеческий. Де командир?- Комари унесли на болото. Шестіграннікі у пікапі, сходити?- Не, хай они подьедут.- Нахєра? А якщо єбане?- А ти не пизди её ногой и не шатай, оно и не ебанёт. Давай, друже, вызывай... техподдержку.Пікап йде по полю, по паросткам... не знаю, я розрізняю тіко пшеницю, кукурудзу та інше, і все інше називаю "рапс". Най буде рапс, бо я дупля не в'яжу, шо це.Паростки десь сантіметрів тридцять, сочні, ярко-зелені навіть у білому, несправжньому світлі фар. Бляха-муха, як же жалко м'яти колісами чуже поле, яке тут, не зважаючи на те що противник недалеко - такі висадили.Командир, якого комарі все таки не віднесли на болото, світить фонаріком. Брудного шестигранніка-вісімку різними сторонами пхають у шляпки, два болта відкрутили, третій злизується та не піддається, і Пророк, плюнув и хекнув, потужним старлєйськім хуком справа сворачує всю заглушку набок. Ніхєра собі, нє єбануло. Заєбісь.Це реальність, дана нам у відчуттях. Вона жарка, пильна, в ній ми - х.хлиии, які єбошать. Може не так, як вам тре, і може не такі, яких ви можете любити.Але окрім нас - іншим нема. Вибачте.Погнали. Ваша техподдержка.