Маршал 🔥✊️🇺🇦

Перший етап обміну “1000 на 1000”: з російської неволі визволено 205 українцівСьогодні відбувся перший етап обміну “1000 на 1000” відповідно до домовленостей, досягнутих за посередництва США. Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими за дорученням Президента України визволено з російського полону першу групу - 205 Оборонців.  Додому повернулися військовослужбовці ЗСУ, зокрема представники Військово-Морських Сил, Сухопутних військ, ДШВ, ТрО, Повітряних Сил, а також бійці Національної гвардії України та Державної прикордонної служби. Практично усі звільнені сьогодні військовослужбовці пробули в полоні 4 роки. Більшість з них були поневолені під час оборони Маріуполя. Саме тривалість перебування в полоні є ключовим принципом формування списків обмінів “1000 на 1000”. Окрім солдатів та сержантів вдалося повернути додому більше півсотні офіцерів. Серед звільнених сьогодні є нацгвардієць, що потрапив в полон на ЧАЕС.  Наймолодшому звільненому Оборонцю виповнився 21 рік, найстаршому - 62 роки.Загалом на Батьківщину повертаються українці, що воювали на Донецькому, Луганському, Харківському, Херсонському, Запорізькому, Сумському та Київському напрямках. Визволені Захисники будуть доправлені до медичних центрів для проходження всіх необхідних обстежень, подальшого лікування та медичної реабілітації. Вони будуть забезпечені необхідною допомогою, отримають документи та належні грошові виплати.🤝 Висловлюємо вдячність Сполученим Штатам Америки та Об’єднаним Арабським Еміратам за важливе посередництво та сприяння. Дякуємо також усім дотичним структурам і організаціям за допомогу в реалізації цього обміну.☝️ Координаційний штаб продовжує роботу! Готуємо наступні етапи обміну “1000 на 1000” а також триває робота над реалізацією інших попередніх домовленостей. Працюємо над поверненням усіх!🇺🇦 Слава Україні!

💔 Жахлива ніч у столиці: на камерах патрульних — допомога містянам, які опинилися в місцях ворожого обстрілуВорог цинічно завдав масованого комбінованого удару по Києву ракетами та безпілотниками. Пошкоджені житлові будинки, нежитлові приміщення, бізнес-центр, автосалон, гаражі й автівки в Шевченківському, Печерському, Дарницькому, Дніпровському, Оболонському, Солом’янському, Деснянському, Святошинському та Голосіївському районах.На жаль, є травмовані та загиблі. Щирі співчуття рідним і близьким. Рятувальні операції на місцях тривають. Патрульні одними з перших прибули на місця ворожих обстрілів. Спільно з небайдужими громадянами ми надавали домедичну допомогу та виносили з пошкоджених будинків поранених. На службових авто транспортували травмованих до лікарень і розбирали завали. Допомагали гасити пожежі, забезпечували проїзд спецтранспорту та регулювали дорожній рух.Поліцейські, рятувальники, медики та небайдужі громадяни — пліч-о-пліч рятували життя, допомагали й підтримували. Наша спільна незламність — це те, що ворог ніколи не зможе здолати. Разом ми — сила.

Вітаю на рідній землі ще 193 Захисників України! Черговий обмін, здійснений командою Координаційного штабу за дорученням Президента України, відбувся успішно ― 193 наші оборонці повернулись з російського полону, їм вже надають медичну та іншу необхідну допомогу. Фактично ― це другий етап Великоднього обміну. На волі ― багато молодих українських вояків 2000 року народження, солдати й офіцери, які боронили нашу державу на всіх напрямках фронту, є поранені. Частина звільнених перебували в незаконному ув’язненні в Чечні. Мої вітання усім нашим воїнам та їхнім рідним, хто дочекався цього дня. Як я й казав, ми продовжуємо визволяти своїх ― попри все. Окремо хотів би привітати двох звільнених сьогодні українських бійців, які нині, 24 квітня, ще й відзначають День народження! Вадиме! Іване! Бажаю вам якомога швидшого відновлення та міцного здоров’я! Дякую за службу та захист України! Вдячний партнерам зі Сполучених Штатів Америки та Об’єднаних Арабських Еміратів за допомогу. Працюємо далі, аби повернути всіх наших полонених в Україну, аби кожна сім’я, яка продовжує чекати, почула добру звістку ― “Нарешті вдома”. Слава Україні!

У Голосіївському районі м. Києва сталося те, чого не повинно було статися. Двоє наших патрульних діяли непрофесійно і негідно. Не зорієнтувалися, не вступили в бій із нападником, залишили поранених громадян. Це неприпустимо - для них, для системи і для мене особисто.Я очолюю Департамент Патрульна поліція України з 2015 року і знаю, що таке відповідальність за особовий склад. Саме тому я прийняв рішення - подав рапорт про звільнення із займаної посади. Думаю, так буде справедливо.Хочу підкреслити, що одна ця подія не робить усю поліцію поганою, недосвідченою та неефективною. Тисячі офіцерів щодня ризикують життям і роблять свою роботу - важку роботу. Рятують життя громадян, дістають з-під завалів, займаються евакуацією в зоні бойових дій, затримують злочинців, а також знищують ворогів на лінії зіткнення.Подальшу оцінку діям поліцейських надасть слідство та службове розслідування, але керівник завжди несе відповідальність як за перемоги, так і за провали.Дякую за підтримку та розуміння Міністру внутрішніх справ Ігорю Клименко та Голові Національної поліції Івану Вигівському.Також хочу подякувати всім, хто висловився з цього приводу.Завжди з вами і завжди ваш,Маршал.

Вчорашня трагедія в Києві справедливо підняла ряд дискусійних питань. Хочу прокоментувати деякі позиції. 1. Дії поліцейського та поліцейської, які прибули на місце теракту. ❗️Ганебна, негідна поведінка. Це - сором для всієї системи. Вони відсторонені, триває розслідування щодо цього. Також будуть прийняті додаткові кадрові рішення щодо керівників.Не зовсім коректно робити узагальнення щодо всієї поліції лише за діями двох працівників. Окремі ситуації не відображають систему в цілому. Адже навіть у цій же спецоперації професійно та швидко діяв КОРД, кримінальні аналітики та інші залучені сили.2. Психічний стан нападника явно був нестабільний. Яким чином він отримав необхідні медичні довідки для продовження дозволу на зброю - потрібно неодмінно дослідити. Це буде зроблено в межах розслідування. ❗️Жодних масових перевірок власників зброї не буде. 3. Щодо надання права на вогнепальну зброю (включно з короткостволом) цивільним громадянам. ❗️Вважаю, що люди мають отримати право на збройний самозахист. Особливо після досвіду, коли на початку повномасштабного вторгнення цивільні люди отримували зброю для національного спротиву. Тож найближчим часом проведемо експертні обговорення за участі народних депутатів, громадськості, журналістів, ветеранської спільноти щодо підготовки фінальної версії законопроєкту про цивільну зброю.Мої щирі співчуття рідним і близьким загиблих жертв терориста. Наше завдання - зробити висновки і посилити систему там, де це потрібно. Саме над цим зараз і працюємо.

🥀На Донеччині, боронячи Україну, загинув боєць бригади "Хижак", патрульний поліцейський Георгій Філін з позивним "Філін"На початку 2021 року Георгій долучився до лав управління патрульної поліції Запорізької області. Згодом — став на захист держави у складі бригади "Хижак" при Департаменті патрульної поліції. Він був людиною честі та великого серця — відданий службі, надійний побратим і той, хто завжди приходив на допомогу."Георгій був тим, хто ніколи не відмовляв у допомозі, навіть коли була загроза для життя. Він ішов у найстрашніші місця, щоб підтримати кожного. Вірив, що світло однієї людини може змінити все навколо. Він цінував кожну мить життя", — згадує побратим Брутон.Під час виконання бойового завдання Георгій зазнав тяжких поранень та доставлений до шпиталю. Однак, попри всі зусилля лікарів, врятувати його не вдалося."Важко говорити, але мовчати не можна. На війні багато людей, але Георгій був особливим — щирий, добрий, без тіні зла. Його життєрадісність не давала впадати у відчай. Для всіх він буде Героєм, а для нас — назавжди своїм", — ділиться побратим Вакула.Йому назавжди 35. Він був єдиним сином, у нього залишилася мама. Світла пам’ять. Вічна шана і честь.#Назавжди_в_строю

🥀 Уся патрульна родина схиляє голови у скорботі за загиблими колегами11 квітня на Донеччині від ворожого обстрілу загинули двоє патрульних: Ігор Лісицин та Ігор Радзимінський.До повномасштабного вторгнення Лис та Радмір служили в роті ТОР управління патрульної поліції в Харківській області. Ігор Лісицин був командиром роти, а Ігор Радзимінський обіймав посаду інспектора. У 2022 році вони разом пішли на фронт та згодом стали артилеристами бригади "Хижак".Майор поліції Ігор Лісицин у складі бригади "Хижак" був командиром артилерійської роти. Побратими згадують його як лідера, який вів за собою та завжди приходив на допомогу. В Ігоря залишилися мати, дружина та син, яких він любив понад усе.Капітан поліції Ігор Радзимінський був старшим офіцером артилерійської батареї. Побратими згадують його як добру та душевну людину, надійного друга та мужнього бійця. В Ігоря залишилися люблячі мати та батько, а також дружина та син, який народився у квітні минулого року.🕯 Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким наших загиблих колег.Вічна пам’ять. Честь 🫡

🥀Пам’яті Анатолія Андрушина. Позивний «Булат»Анатолій Андрушин — інспектор взводу № 2 роти тактико-оперативного реагування полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг.До лав патрульної поліції Кривого Рогу Анатолій прийшов у 2018 році та з честю і відданістю служив українському народу. Побратими пам’ятають його як надійну, спокійну та сильну духом людину:"Він завжди був поруч та приходив на допомогу, ніколи не відмовляв і завжди підставляв плече. Для багатьох він був не лише колегою, а й справжнім другом". У грудні 2025 року Анатолій став на захист Батьківщини у складі бойової бригади Департаменту патрульної поліції "Хижак" та виконував бойові завдання.2 квітня 2026 року, виконуючи бойове завдання на Запорізькому напрямку у складі підрозділу БпЛА Департаменту патрульної поліції, Анатолій загинув.Його життя обірвала війна, але пам’ять про нього назавжди залишиться у серцях тих, хто знав і любив його.У Анатолія залишилися мати, брат, дружина та двоє дітей, для яких він був люблячим сином, братом, чоловіком і батьком.🕯Ми схиляємо голови у скорботі та висловлюємо щирі співчуття родині, близьким і побратимам.Світла пам’ять Герою.Герої не вмирають 🇺🇦

Це дві історії про одних і тих самих патрульних. Різниця між ними — два місяціТоді, в Одесі, вони разом із громадянкою рятували птаха. Ослаблену чомгу, яка не могла злетіти, врятували з узбіччя і передали орнітологам. Бо їхня робота — допомагати і зберігати життя.Сьогодні ці ж самі патрульні — у вкрай важкому стані. Лікарі борються за їхні життя після того, як у них стріляли... Люди, які просто вийшли на зміну, щоб захищати та допомагати, підтримувати порядок на вулицях, стали мішенню для неадеквата (інакше я не назву цю особу).І це вже не про випадковість чи емоції.Так, ми живемо в умовах війни багато років поспіль, що накладає величезний відбиток на всі процеси в суспільстві. Підтримання правопорядку стає дедалі важчим і непередбачуванішим. На території держави — величезна кількість нелегальної і незареєстрованої зброї. І бути вона може будь-де і в будь-кого. Будь-який виклик може завершитися несподіваним пострілом або вибухом. Ми змінюємо підходи й алгоритми майже кожного тижня, але так само швидко трапляються нові й нові ситуації, пов'язані з дією зовнішнього і внутрішнього ворога.Патрульні поліцейські, як і всі правоохоронці, виснажені, втомлені і перебувають у посиленому режимі вже понад 4 роки. Але тримають стрій і готові захистити громадян навіть ціною свого життя і здоров'я.І одразу випереджаю "закидони" про воюють — не воюють. Воюють і віддано воюють. Дуже багато загинуло, тисячі з пораненнями повернулися назад — служити і захищати, попри все.Немає жодного виправдання застосуванню зброї проти поліцейських у мирний час. У воєнний час — це злочин проти суспільства і держави. Будь-які наративи щодо виправдання цього (які, до речі, дуже полюбляє наш ворог) — туди ж.І наразі питання навіть не про цього стрільця, не про попередніх і не про майбутніх. Питання — про нас і наше розуміння безпеки та людей, які кладуть свої життя і здоров'я, щоб її забезпечити.Стріляти можна у ворога. На фронті!Стріляти у своїх — це межа, яку не можна переходити. Ніколи!

🥀 Памʼяті Артема Сафоненка, позивний «Санта»Лейтенант патрульної поліції Одеської області. Приєднався до бригади «Хижак», став бойовим пілотом БпЛА «Королева Шершнів». Завдяки наполегливій праці швидко виріс до старшого пілота. Нищив ворога на Костянтинівському напрямку. «Не боявся роботи й завжди приходив на допомогу. Пам’ятаю, йдемо пішим маршрутом — я кажу: «братику, вже не можу, попереду відкритка». А він: «старий Борода, я з тобою. Давай, ми зможемо. Я тебе не кину…» Брате, спочивай з миром. Ти назавжди залишишся в строю», — згадує побратим «Борода». 19 березня Артем Сафоненко загинув під час виконання бойового завдання — внаслідок влучання FPV-дрона на околицях Костянтинівки.«Дуже любив свою донечку Яну — Ясічку. Коли дзвонив до неї, був найщасливішим. Сподіваюсь, ти і зараз на небі, братику», — каже побратим «Павук». Сьогодні разом із бригадою «Хижак» скорбить уся патрульна поліція України. Усі, хто знав. Хто чекав.Щирі співчуття родині полеглого Героя. Санта. Сафон. Назавжди у строю. Честь 🫡