«База піхотинця»Пропонуємо долучитися до важливої справи, що наближає українську перемогу — видання книги, яка передає реальний бойовий досвід сучасної війни.Видання підготовлене спільно з бригадою «Любарт» 1-го корпусу НГУ «Азов». Автор — боєць бригади «Любарт» підрозділу Teenagers, який зібрав і систематизував практичні знання, здобуті на війні.Ідея цієї книги виникла ще у 2014 році, коли стало очевидно, що бойовий досвід має передаватися від воїна до воїна. Потреба у такому виданні назріла вже давно.«База піхотинця» — це концентрат знань, перевірених у бойових умовах. Знань, які допомагають підготувати нову генерацію українських воїнів.Кожен, хто хоче зробити свій внесок у спільну справу — запрошуємо долучитися.Благодійники, які задонатять від 1000 грн, отримають такі бонуси:★ Причетність до створення книги, що передає бойовий досвід української піхоти.★ Власне ім’я, зазначене у кожному примірнику накладу на сторінці подяки.★ Книгу «База піхотинця» з підписом автора та видавця.Банка:https://send.monobank.ua/jar/A5BML8mTM7Номер карти банки:4874 1000 2658 4832 Після здійснення внеску просимо заповнити форму щоб ми знали кому та куди надіслати ваш примірник видання:https://forms.gle/17SZmJ7o7KdxaLJi8Наклад буде надрукований у кінці квітня та розісланий на початку травня.Тривалість збору — 1 тиждень.Частина накладу буде безкоштовно передана підрозділам Сил оборони України.Разом передаємо досвід, який наближає перемогу.
Ми поважаємо, цінуємо і любимо наших жінок!Ми завжди готові боронити їхні права і свободи!Але ми не відзначаємо «червоні дати» календаря, пов’язані з комуністичним минулим.Нас не влаштовують ані сумнівне історичне підґрунтя цього «свята», ані його комуністичне минуле, ані його відверто ліворадикальні прояви в сучасному житті.Історичні постаті, які стояли біля витоків цього «міжнародного дня», були відвертими ворогами української державності.А тепер — лише факти про виникнення та засновників «Міжнародного жіночого дня».Дата. За однією з версій, у 1857 році на вулиці Нью-Йорка вийшли на протест повії. Вони вимагали виплатити зарплату морякам, які користувалися їхніми послугами, але не мали грошей, щоб розрахуватися. У результаті поліція розігнала учасниць акції, однак за її підсумками жінки створили профспілку.8 березня 1894 року в Парижі відбулася ще одна демонстрація повій. Цього разу вони вимагали визнати їхні права нарівні з правами інших працівниць сфери послуг — тих, що шиють одяг чи печуть хліб.Засновники. Жінкою, яка заснувала свято 8 березня, називають комуністку Клару Цеткін. До Російської імперії свято 8 березня потрапило через подругу Цеткін — полум’яну революціонерку Олександру Колонтай. Колонтай у 1919 році була наркомом пропаганди та агітації в першому окупаційному «совєтському “українському” уряді».Ця темпераментна жінка запам’яталася фразою: «Віддаватися першому зустрічному чоловікові треба так само легко, як випити склянку води».Ставлення до України. У 1920 році, обравшись до Рейхстагу (парламенту Веймарської республіки), Клара Цеткін закликала блокувати поставки озброєння з німецьких армійських складів арміям Української Народної Республіки та Польщі, які билися проти Червоної армії. У разі відмови Рейхстагу проголосувати за її пропозицію Клара Цеткін погрожувала вивести на залізниці жінок, які блокували б потяги зі зброєю і боєприпасами для українських та польських підрозділів, що боролися проти російської комуністичної агресії, тоді як українці звільняли свою Батьківщину. Права українок, яких тисячами ґвалтували червоноармійці, Клару Цеткін не цікавили.Рудимент совка. Уже в перші роки совєтської окупації акцент було зміщено з ідеї рівності на класову боротьбу: на політичних плакатах того часу цей день став днем солідарності «жінок-трудівниць» і «пролетарок».Не святкуємо разом з агресором. Після розпаду Советського Союзу день 8 березня залишився в переліку державних свят Російської Федерації та країн — союзників Москви: Північної Кореї, Китаю та Буркіна-Фасо.Не підтримуємо деструктивні рухи. У сучасній Україні 8 березня часто використовувався лівацькими активістами для пропаганди деструктивних явищ, що несуть загрозу існуванню української нації.8 березня — така ж дата для нас, як 23 лютого та 9 травня: рудименти свят, які були нав’язані українському народові окупантами.Нагадуємо, що День української жінки у нашій державі відзначається 25 лютого, День матері припадає на другу неділю травня (у 2026 році це буде 10 травня). Саме ці дні є нашими святами.Цей текст — офіційна позиція 1-го корпусу НГУ «Азов» стосовно так званого «Міжнародного жіночого дня».Розділяю і підтримую її на 100%
Про ситуацію навколо Національного військового меморіального кладовищаДля українського війська пам’ять про полеглих — основа воїнської честі. Кожен Захисник і Захисниця, які віддали життя за Україну, мають беззаперечне право на гідне поховання з військовими почестями. Це прямий обов’язок держави.Як військовослужбовець і доброволець «Азову» з 2014 року, який за роки війни втратив десятки побратимів, заявляю: я і мої побратими не погоджуємося з судовим рішенням про незаконність передачі земель для Національного військового меморіального кладовища. Рішення, винесене «іменем України», фактично знецінює тих, хто загинув за це ім’я.Формальні правові процедури не можуть перекреслювати вже здійснене вшанування полеглих. Полеглі не можуть бути заручниками байдужості чи правових маніпуляцій. Ключове питання: що буде з уже похованими воїнами та їхніми родинами?Ми висловлюємо повну підтримку Міністерству у справах ветеранів України та команді творців і архітекторів меморіального кладовища. Багатьох із них я знаю особисто ще з початку російсько-української війни. Це люди, які роками реалізовували проєкти зі збереження військової пам’яті без особистого інтересу, працюючи за ідею.Під час війни держава не має права руйнувати ритуали пам’яті. Місце поховання воїнів — це простір відповідальності живих перед мертвими й показник довіри війська до держави. Меморіальне кладовище має залишатися там, де визначено і де вже спочивають Захисники України.Окремо наголошую: спроби зірвати реалізацію проєкту здійснює вузьке коло активістів, а не широка громадськість. Зафіксовано провокації на будівельному майданчику: розкидання битого скла та металевих «їжаків», що пошкоджують техніку, а також виявлено вибухівку. Паралельно ведеться системна інформаційна кампанія з антидержавними закликами. Ці факти потребують негайної правової оцінки.Ми вимагаємо від органів влади взяти політичну й правову відповідальність, знайти рішення, яке не знищує пам’ять, і публічно підтвердити незмінність курсу на гідне вшанування полеглих воїнів.Пам’ять — це теж фронт.І на цьому фронті українське військо не відступає.Командир Хорунжої службибригади «Любарт»1-го корпусу НГУ «Азов»Марко Мельник
Учасником форуму стане Марко Мельник, командир Хорунжої служби 20-ї бригади «Любарт», яка стала ініціатором проведення форуму «Сталеве слово».«Любарт» — новостворена бригада в складі 1-го корпусу НГУ «Азов».Вона продовжує бойовий шлях пліч-о-пліч з азовськими побратимами та іншими бригадами корпусу.Марко презентує на форумі свою нову книгу «Ти під контролем. Кібербезпека та цифрова гігієна під час війни»До організації форуму також долучилися «Любарт Супровід» і Lubart Foundation.«Любарт Супровід» – це підрозділ бригади, що займається відновленням та підтримкою бійців, які отримали поранення або захворювання під час захисту України. Наразі триває збір на інклюзивне авто для перевезення поранених.Lubart Foundation — фандрейзинговий відділ бригади. Він оперативно реагує на запити з передової: збирає кошти, закуповує дрони, транспорт, медобладнання, засоби зв’язку та доставляє бійцям.До зустрічі на форумі!Реєстрація участі на сайті:staleveslovo.org.uafb.com/staleveslovo instagram.com/staleveslovo
TGLIST.COM.UA
