ЯМаріуполь. Львів | Маріупольці побували одразу на двох виставах Національного театру ім. ...

🏛Маріупольці побували одразу на двох виставах Національного театру ім. Марії Заньковецької🎭«Неіснуючі». Жіноча половина середньостатистичної української сім’ї покинула домівку та переїхала до Європи. Орися з матір’ю і донькою не «висить» на шиї у чужої держави – працює, облаштовує побут, проєктує сімейне майбутнє «на позитиві». Проте всі жінки хочуть додому, і це прагнення лейтмотивом пронизує всю п'єсу. Тема Батьківщини, патріотизму прописана авторкою життєво та без пафосу. Іронічний український Кіт хотів би заприязнитися з сусідським котом Чеховим. Адже ж так добре спати вдень і думати лише про голуба за вікном.«Вистава залишила сильне емоційне враження. Глибока, чесна й подекуди болісна історія змушує замислитися над самотністю, пошуком себе та справжніх почуттів!», – пані Ніна. 🎭«Оркестр». Французький автор Жан Ануй у дитинстві міг споглядати репетиції оркестру, де грала його мати. Й написав легкий невимушений твір – де кожна скрипочка доречна, а поряд із цим – байдужа до сусіднього смичка. Та разом всі вони приречені розповідати про наш абсурдний світ. Патрісія грала соло в оркестрі, і поважні критики їй цілували ручки, Сюзанна – фальшивила у гурті Руху опору спеціально для німецьких офіцерів. Мадам Ортанс у розпал безробіття відмовилася від сезону у Віші – це теж із патріотичних міркувань. А її месьє в пивній «Цурки», що у Відні, був першою скрипкою. Бо «музика – як суп, вона завжди смачна».«Чудова трагікомедія. Дія розгортається довкола членів оркестру, які змушені розважати публіку в повоєнній Франції. Кожна музична пауза стає нагодою для з’ясування стосунків та «оголення» душевних ран. За зовнішнім блиском естрадних номерів та музикою ховаються глибокі особисті драми, ревнощі, самотність та нереалізовані мрії учасниць оркестру», – маріупольчанка Нінель. 🙏Щиро дякуємо колективу Національного театру ім. Марії Заньковецької за неймовірну виставу та постійну підтримку маріупольців!