Якби Любов мала смак, він був би саме таким... Незвичним, насиченим, терпкуватим, з ледь солодким шлейфом.Вони варили її в чотири руки. Вона чаклувала над інгредієнтами, якимось дивом поєднуючи, здавалося б, непоєднуване... Її пальці пестили добірні кавові зерна, наповнюючи їх чимось таким, тільки їй відомим, щоб потім народився той самий смак... Який нікому не вдавалося повторити. А аромат! Він вмить ставав володарем простору, лоскотав ніздрі, загравав, щоб з першим ковтком позбавити розуму остаточно... Адже серед магічних інгредієнтів неодмінно мали бути дрібка кориці, імбиру та червоного перцю. Магічне співвідношення цих "дрібок" було, власне, Її секретом. Бо до вже згаданих складових додавалась жменька ніжності, пристрасть на кінчику ножа і неодмінно любов. Він заливав цю магічну суміш водою, додаючи терпкості й міці, і чатував над джезвою. Цю частину процесу Вона беззастережно довіряла Йому.А потім це чарівне зілля розливалося по маленьких філіжанках, присмачувалося медом, долькою грейпфрута та їхніми посмішками ... Після першого ж ковтка очі задоволено примружувалися, а обличчями розливалося блаженне "мм-м-м"... Бо, якби Любов мала смак, він був би саме таким...❤️© Лариса Щербенко