Суботня (трохи провокаційна) стаття, яку я написала для «Друк» — про сьогоднішню іменинницю Тейлор Свіфт. Я ніколи до кінця не розуміла, в чому її феномен, адже її музика, стиль та естетика взагалі не мій вайб. І я не вважаю, що вона створює особливу музику, як Depeche Mode, Pink Floyd чи Metallica. Проте я вирішила проаналізувати культ навколо неї — особливо в контексті виходу її нового альбому The Life of a Showgirl, навколо якого зібралося чимало хейту — навіть від Swifties (так називають прихильників співачки).Культура релевантності, постійні драми, історії з відносинами та просто життя напоказ через пісні — ось що підкупило людей. Вони відчували, що вона «своя» людина, і хотіли переживати її або ж свої драми разом із нею, а пісні давали цей зв’язок. Більшість аудиторії були підлітками й зростали разом з її карʼєрою. Однак останній альбом не схожий на попередні, а слова там дуже прості та примітивні. Попри це, як каже Свіфт: «Згідно з правилами шоу-бізнесу, якщо ви говорите моє ім’я або назву мого альбому в будь-якому контексті — ви мені допомагаєте».Особисто для мене вона феноменальна в одному — у зароблянні грошей на своїх продуктах і завдяки власному бренду. Її статки оцінюються приблизно у 2 млрд доларів. А шоу «The Eras Tour», яке вона створила — це щось. Я пам’ятаю, як жила у Варшаві, і Свіфт три дні поспіль виступала по три години, а всі квитки були солд-аут. На Depeche Mode, які мали лише один день концерту, солд-ауту не було. Свіфт можна не любити, можна не розуміти, не сприймати, але факт залишається фактом — вона дуже успішна особистість у сучасній музичній індустрії, і цей успіх буде масштабуватися далі. Чи всі її вчинки розумні — надмірне використання приватних літаків, постійне продукування футболок та іншого мерчу, вибірковий фемінізм тощо? Ні. Чи буде щось змінюватися? Можливо, але навряд чи. Вона надто добре знає свою нішу й уміє в ній працювати.