Я встаю з-за столу, за яким працюю, і йду на кухню. Кухня звичайна. У ній немає нічого, що кардинально відрізняло б її від кухонь у сусідніх квартирах чи офісах: плита, витяжка, мийка, чайник. Шафки.В одній з моїх шафок стоять спеції. Баночки з різними перцями, травами… Тут і бад’ян, і шафран, і куркума, і орегано, і лавровий лист. Коштовний із них хіба що шафран, а всі інші — копійчані. Куплені у звичайних супермаркетах. Можливо, у вас вдома теж є така або подібна шафка. Мабуть, вам усе в ній здається цілком звичним. Утім, моя бабуся ніколи не мала такого набору спецій і навіть не знала про існування більшості з них. А кілька століть тому така шафка у наших краях коштувала б цілий статок.На іншій стіні є ще одна шафка. Її ручка потерта, бо відчиняю і зачиняю я ці дверцята дуже часто. У ній — усе, що стосується приготування гарячих напоїв: чай кількох сортів, кава. Какао і цукор. Звичайний набір, правда? У вас теж такий є? Але так було не завжди. Це порівняно недавно — в історичній перспективі — люди придумали бадьорити себе цукром, чаєм, кавою та шоколадом.Є й ще одна шафка. Майже порожня тепер. Колись у мене в ній стояли келихи для різних напоїв.“Смаки раю” — це дуже цікава книжка, і я дуже рада, що її переклали та видали українською, тож її можуть прочитати усі, хто шукає коротку стежку до раю. Ми всі хотіли б знати, де ця стежка, правда?…Дивіться коментарі.