Прочитав статтю про Томмі Робінсона (справжнє ім'я - Стівен Леннон), тіпа, який надихав футбольних фанатів Британії стати великими знову під час антимігрантських райотів в цьому десятиріччі.Цікаво, що тіп принципово відмовляється від "великої політики", посад в органах управління тощо. Йому, за його ж словами, більш цікавий фронт "культури та ідентичності" (зовсім не дивно, що ультраправі спиздили цей термін у ліволібералів та євроліваків і ми маємо тепер цих всіх ідентаристів як дзеркальну відповідь на політику ідентичностей).Також цікаво, що така стратегія працює. Вірусні відео, купа постів в соцмережах конвертуються у вплив на молодих пасіонаріїв, що в свою чергу конвертується в формування специфічного електорату, обслуговувати який прагнуть вже великі політичні гравці. Бачимо це на прикладі гасел Reform UK, які за кілька років стали більш популістськими, трансформуючись від визнання неможливості депортувати всіх нелегальних мігрантів до обіцянки зробити саме це.На фоні подібних феноменів важко зрозуміти багатьох сучасних лівих, які досі прагнуть витрачати свою енергію на змагання в рамках традиційних інститутів репрезентативної демократії. Принаймні в Британії ультраправі можуть в анархістські інструменти реалізації політичних цілей краще.