Інформаційне агентство "MKV" | Макарівська громада | Війна безжально розділяє людські життя на «до» і «після». Вона змушує ...

Війна безжально розділяє людські життя на «до» і «після». Вона змушує мирних людей брати до рук зброю, залишати свої домівки, родини, звичну працю — і ставати на захист країни. Вона приносить у родини тривале чекання, біль невідомості і гіркі звістки, яких найбільше бояться матері, дружини й діти.Особливо важко усвідомлювати втрати тих чоловіків, які були справжньою опорою для своєї сім’ї — турботливими батьками, чоловіками, синами. Тих, хто мріяв жити поруч із рідними, бачити, як дорослішають діти й онуки, будувати майбутнє у вільній Україні. Але війна вирішила інакше.Сьогодні Макарівська громада з болем у серці прощається із Захисником України — Олексієм Олександровичем Бенденком.Олексій Бенденко народився 1 січня 1983 року у селі Калмазове на Кіровоградщині. У 2000 році переїхав до Вінницької області. Саме там доля подарувала йому зустріч із майбутньою дружиною Тетяною. Подружжя створило сім’ю, у якій народилися й виросли три доньки. Для своїх дітей Олексій був люблячим батьком, підтримкою та прикладом працьовитості й відповідальності.У 2006 році родина переїхала на постійне місце проживання до Макарова. Тут Олексій працював механіком у Макарівському районному дорожному управлінні. Його знали як людину праці — спокійну, відповідальну, надійну. Він жив звичайним життям українця, який чесно працював заради своєї родини та майбутнього дітей.У 2015 році Олексій був призваний до лав Збройних Сил України та брав участь в антитерористичній операції. Уже тоді він став на захист держави, коли Україна потребувала своїх синів.А коли у 2022 році на українську землю прийшла повномасштабна війна, він знову не залишився осторонь.У лютому 2022 року Олексій став на захист Макарова. Виконував бойові завдання у лавах тероборони в районі лікарні.У червні 2022 року Олексій Бенденко став на захист територіальної цілісності та незалежності України. Солдат Олексій Бенденко служив стрільцем-зенітчиком зенітно-ракетного взводу мотопіхотного батальйону 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців.Він мужньо виконував свій військовий обов’язок, захищаючи українську землю від ворога, вірячи у Перемогу та мріючи повернутися додому до своїх рідних.7 серпня 2024 року поблизу населеного пункту Вугледар Волноваського району Донецької області Олексій Бенденко зник безвісти.Для рідних почався важкий і виснажливий час очікування. День за днем вони жили надією, вірили у диво, чекали бодай якоїсь звістки. Мати, сестра, дружина Тетяна, доньки й онука до останнього сподівалися, що Олексій повернеться живим.Та, на превеликий жаль, війна знову принесла страшну правду.Лише у травні 2026 року родина отримала сповіщення про загибель Захисника.Сьогодні ми проводжаємо в останню путь людину, яка віддала своє життя за Україну, за мирне майбутнє своїх дітей і кожного з нас.Неможливо знайти слова, які здатні втамувати біль родини. Неможливо повернути чоловіка, батька, сина, дідуся. Але ми можемо і повинні пам’ятати, якою ціною виборюється наша свобода.Олексій прожив життя чесно і гідно. Був людиною праці, людиною родини, людиною честі. А у вирішальний момент став Воїном.Його ім’я назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, побратимів і всієї громади.Герої не вмирають.Вони живуть у нашій пам’яті, у сльозах рідних, у тиші молитви й у кожному мирному дні, який вони для нас вибороли.Схиляємо голови у глибокій скорботі.Дякуємо за мужність і самопожертву.Поховали Олексія Бенденка на Алеї Слави на кладовищі у Макарові.https://www.facebook.com/makrikm – джерело інформації та фото