Інформаційне агентство "MKV" | Макарівська громада | Війна змінює життя цілих поколінь. Вона залишає у серцях людей глибоки...

Війна змінює життя цілих поколінь. Вона залишає у серцях людей глибокий біль і водночас відкриває справжню силу людського духу. Кожен день цієї боротьби нагадує нам про високу ціну свободи — ціну, яку Україна платить життями своїх синів і дочок.Серед тих, хто став на захист держави, — звичайні українці: працьовиті люди, турботливі батьки, надійні друзі, добрі сусіди. Вони жили мирним життям, будували родини, працювали на своїй землі, мріяли про майбутнє для своїх дітей. Але коли Батьківщина опинилася у небезпеці, вони зробили свідомий вибір — стати на її захист.16 березня, під звуки повітряної тривоги, Макарівська громада з болем у серці прощалася із Захисником України — Андрієм Зінченком. Людиною, чия доля була тісно пов’язана з нашою землею, з життям громади і з любов’ю до своєї родини та України.Андрій Вікторович Зінченко народився 9 червня 1977 року в селі Буряківка Чорнобильського району Київської області. Його дитинство припало на непростий час — у квітні 1986 року, після аварії на Чорнобильській атомній електростанції, родина змушена була залишити рідну домівку. Так Андрій разом із сім’єю переїхав на постійне місце проживання до села Королівка на Макарівщині.Саме тут пройшли його юнацькі роки. У Королівській середній школі він отримав атестат про повну середню освіту, тут формувався його характер, його любов до землі і праці.Після закінчення школи Андрій пішов працювати до місцевого колгоспу. Він був людиною, яка не боялася роботи і завжди сумлінно виконувала свої обов’язки.У Королівці Андрій знайшов і своє сімейне щастя. Він одружився з дівчиною Валентиною. Подружжя створило родину, разом виховали доньку Олену та сина Петра, для яких Андрій був турботливим батьком і надійною опорою.Коли у 2014 році Україна стала на шлях боротьби за свою свободу, Андрій не залишився осторонь. У березні 2015 року він став на захист України.Після демобілізації у 2016 році повернувся до рідного села. Влаштувався на роботу до підприємства «Аґрус розсадник», де продовжив працювати і жити мирним життям разом із родиною.Та коли у 2022 році розпочалося повномасштабне вторгнення, Андрій не зміг залишатися осторонь. У грудні 2022 року він знову став на захист територіальної цілісності та незалежності України.Солдат Андрій Зінченко служив лінійним наглядачем відділення зв’язку батальйону матеріального забезпечення 67-ї окремої механізованої бригади. Він сумлінно виконував свої обов’язки, забезпечуючи зв’язок і підтримку для військових підрозділів.10 вересня 2024 року, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Невське Сватівського району Луганської області Андрій Зінченко зник безвісти.Родина жила надією на диво — на його повернення живим. Кожен день очікування був сповнений тривоги, віри і молитви.Та, на превеликий жаль, диво не сталося.9 березня 2026 року на підставі постанови про ідентифікацію було встановлено, що солдат Андрій Зінченко загинув у бою 10 вересня 2024 року.Ця звістка стала важким ударом для родини, рідних, друзів і всієї громади.Його життя було життям звичайного українця — працьовитого, чесного, відданого родині та своїй землі. Але у вирішальний момент він став воїном і до кінця виконав свій обов’язок перед Батьківщиною.Його подвиг — це частина великої боротьби українського народу за свободу.Його ім’я назавжди залишиться у пам’яті рідних, побратимів і всієї нашої громади.Минають роки, але пам’ять про таких людей не зникає. Вона живе у наших серцях, у наших спогадах, у кожному мирному ранку, який став можливим завдяки їхній жертовності.Наш обов’язок — пам’ятати.Наш обов’язок — бути гідними їхньої жертви.Наш обов’язок — берегти Україну, за яку вони віддали своє життя.Дякуємо за мужність і самопожертву.Вічна пам’ять Герою.Андрія Зінченка поховали на кладовищі у с. Королівка.https://www.facebook.com/makrikm - джерело інформації та фото