Інформаційне агентство "MKV" | Макарівська громада | Війна… Слово, яке змінило нашу свідомість і тепер спонукає до переосми...

Війна… Слово, яке змінило нашу свідомість і тепер спонукає до переосмислення орієнтирівВсе, що раніше здавалося неважливим, буденним, набрало цінності.Ми не задумувалися над тим, що щастя – це просто жити, бачити своїх рідних, друзів, прокидатися у своїй домівці, у своїй країні. Що щастя – це мирне небо над головою.Тепер ми звикли до життя в чорно-білих тонах, тільки згадуючи барви того, яким воно було до війни! Вдається це вже далеко не всім… Вороги розбили наше щастя. Зруйнували наше життя. Ми втрачаємо найдорожчих.26 червня Макарівська громада знову у жалобі прощалася із загиблим земляком Віталієм Загривим.Віталій Валерійович Загривий народився 30 липня 1983 року в с. Стрієва Звягільського району Житомирської області. Він був одним із багатьох дітей у великій та дружній родині, де змалку пізнавав цінність підтримки та взаємодопомоги. Дитинство Віталія минуло в рідному селі, де він здобув повну середню освіту у Стрієвській школі.У 2009 році його серце знайшло свою пристань — він одружився з коханою Лесею. Разом вони оселилися в селі Волосінь на Макарівщині, де збудували свій сімейний затишок. Їхня любов розквітла у двох синах – Івані та Андрієві, які стали сенсом його життя, його гордістю та надією.До повномасштабного вторгнення Віталій працював лісорубом у місцевому лісничому господарстві. Його руки, звиклі до важкої, але благородної праці в лісі, були символом зв'язку з рідною землею. Він був справжнім майстром своєї справи, який дбав про ліс і розумів його мову.Віталій був людиною з великим серцем. Для всіх знайомих він запам'ятався як безвідмовний, щирий та завжди готовий прийти на допомогу. Його відкрита душа та готовність підставити плече були відомі кожному. У мирному житті Віталій мав свою віддушину – риболовлю. Ці моменти спокою на березі річки, споглядання природи були для нього можливістю відпочити душею, набратися сил і помріяти про майбутнє своїх синів, про мирне та щасливе життя.Коли над Україною нависла темна хмара війни, Віталій Валерійович не зміг стояти осторонь. У квітні 2025 року він, без жодних вагань, став на захист своєї Батьківщини, своїх рідних, свого майбутнього. З мирного лісоруба він перетворився на солдата Віталія Загривого, стрільця-снайпера десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти 13-го окремого десантно-штурмового батальйону. Цей вибір був продиктований не лише обов'язком, а й глибокою любов'ю до своєї країни.Його життя, сповнене тепла, праці та безмежної любові, трагічно обірвалося 19 червня 2025 року. Віталій загинув поблизу населеного пункту Юнаківка Сумського району Сумської області внаслідок підступного мінометного обстрілу ворогом. Він віддав найцінніше – своє життя – за наше мирне небо, за майбутнє України, за кожного з нас.На його повернення з Перемогою так чекали дружина, мати, брати та двоє синів. Тепер вони чекатимуть його завжди – у кожному спогаді, у кожній згадці про його світлу усмішку та незламний дух.Віталій Валерійович Загривий – це символ мужності, самовідданості та безмежної любові до України.Героя поховали на кладовищі у селі Забуяння. Там він знайшов свій вічний спочинок, але його подвиг і його ім'я назавжди залишаться в наших серцях.https://www.facebook.com/makrikm - джерело інформації та фото