​Насправді це був неймовірно цікавий досвід синергії. Після акції "Треті діти" минуло пару днів, і до мене прийшло усвідомлення цього."Треті діти" - це вистава-діалог поезії Наталки Маринчак та джазових імпровізацій Сергія Давидова. І все це "під наглядом поколінь". Відбулася ця спеціальна подія минулої п'ятниці (28 жовтня 2022 року) в просторі KharkivMadiaHub.Тут мені довелося виступити в незвичній для себе ролі режисера. Мої подяки великій команді та всім причетним, разом з чудовими світлинами Сашка Осіпова (друга і прекрасного "світляра" 😉 ) - в рубриці #тиждень_в_картинках на моїй сторінці в FB (посилання додається 👇). А тут тільки наголошу на тому, що сьогодні, навіть під час війни (а може саме тому), складні й багатокомпонентні проекти стало робити швидше і простіше, ніж в умовно мирний час. Навіть, якщо в завданнях у вас стоїть зняти кіно, записати вірш в окопі, поєднати поезію і джаз, до того ж зі значною долею імпровізації, а ще все це має пройти у бетонному просторі, в якому з підручних матеріалів потрібно зробити атмосферу театру.Гарно, що митецькі бульбашки відокремленості в Харкові почали розриватися, і всі ми почали вчитися спілкуватися, будувати щось спільне, долати "хохляндію" в собі та зрощувати той омріяний П'ятий Харків.