​Від княжої доби Святослава Хороброго та Володимира Великого, Ярослава Мудрого, через короля Данила та Галицько-Волинське князівство, через козацьку державу і наших ясновельможних гетьманів, через соборну Українську Народну Республіку до відновлення Незалежності України 1991року.Понад 1000літня історія української державності - свято в день Хрещення Русі-України.І нарешті перші особи моєї держави (незалежно від моєї політичної симпації чи антипатії) усвідомлюють цю тяглість і називають речі своїми іменами. Нарешті міський голова Харкова робить спроби називати російські історичні наративи маніпуляцією та фейками (не пишіть, що мовою окупанта, я знаю це). Нарешті панівною думкою стає для мене давно очевидний концепт - ми тутешні, ми тут давно, дуже давно. Ми тут були, є і будемо. Нарешті адепти "нє било такого государства" набули в Україні свого маргіналізованого місця. Нарешті малоросом стало бути соромно. Нарешті ми зброєю і думкою засвідчуємо українську ідею.Звісно ще багато роботи. У кожного. На своєму місці. Звісно не кожного внесок буде оцінений, але та Україна про яку ми мріємо - ось головна нагорода. Звісно, сьогодні є лише один справжній пріоритет. Але тому ми й переможемо, що знаємо за що воюємо. І знаємо поти кого стоїмо. Долати колоніальність в собі важка робота, але саме вона є запорукою безпеки. Зі святом, дорогі брати і сестри українці. Єдині законні спадкоємці Київської Русі 😉