Декілька разів починала писати. Кожного разу прибирала написане. В мене одна ціль - зібрати гроші, купити та відвезти потрібне хлопцям. В мене одна мета - допомогти їм вижити. Допомогти їм втримати стільки, скільки це взагалі можливо. Бути поруч. Бути корисною. Раніше ще була мета перемогти. Зараз це мрія. Мета та мрія мають різні сенси… Я багато ще напишу про те, що відбувалося вчора. Зараз буквально пару слів - поразка та трагедія. Так я сприймаю. Я зі вчора не лягала, не могла заснути. Я стояла на балконі під дощем і згадувала тих, хто тримає небо над нами. Всіх моїх загиблих. Братика. Я стояла і просила в них пробачення. За те, що ми в тилу виявились такі нікчемні. Що мовчки дивились, давились, не зупиняли це самовладдя, поки вони віддавали за нас життя. Що останні три з половиною роки великої війни ми не зупинили жодної мразоти, яка крала не тільки гроші, а і їх життя. Тому що не збудовані оборонні споруди, не поставлені снаряди, не якісні міни - це в перше життя наших безцінних. Тільки потім вже втрачені землі. Їх подвиг зраджено. Про сотні тисяч загиблих забуто. Демократичну державу зґвалтовано. Тими, хто присягав її зберігати. В той час, коли Святу Українську Землю нищать ординці, Конституцію України нищать підари у вишиванках. Життя тих, хто ще бореться, потрібно тільки їх родинам та нам з вами, невеличкий купки божевільних мрійників. Між захистити свої пердачини чи захистити Країну вони постійно обирають перше. Мені сьогодні дуже хочеться втекти, бо такого безпросвітнього відчаю я давно не мала. Але, на відміну від владних підарастів, мені нема куди. Бо тут мої пацани. Які кожного дня потребують допомоги. - Я тобі поїду!! Я тебе ще на побачення у рестік не відвів. З продовженням - лається на мене Дімка. Бо тут могила мого Максима. І треба помінять флагшток та прапор. І треба купувати його смердючий еспресо. І бути поруч. - Прикольно ти придумала… А нас нахер? - питає ще один мій друг. Мені нема куди. Бо, на відміну гундявой бубочки, 5-6 ефективних менеджерів, 450 кнопок та безлічі гімна поменше рангом, в мене є мета. Допомогти хлопцям вижити. Приєднуйтесь, будь ласка. Бо тільки разом. Разом з тими, хто залишився. 4441111062494152