Єдине, що зараз хочеться - вирощувати півонії та розводити камерунських кізочок десь у Нової Зеландії, поки й там не дали йобу.Стати на пʼяту та зʼїбатись від цього усього. Але ж куди ти дінешся з підводного човна?Тому працюємо. - Мені так страшно не було у 22му - чую я від багатьох за останні декілька днів. Добре розумію, про що це. Бо в самої стан близький до «всьопропало». Але це не привід скласти ручки. Знаєте, собі це кажу, іншим і вас скажу.Єдині, хто здатен посилити нашу перемовну позицію - це Збройні СилиУкраїни.І це як Отче Наш. Доля перемовин залежить від сили України на полі бою. Крапка. Більше не від кого.Не від гундявого янелоха, не від старих маразматичних гнид, не від плачучих ляльок на самітах. Долю України вирішує народ. Так було у 2014му. Так було у 2022му. Так буде у 2025му. Долю України зараз виборюють наші хлопці. І вони не повинні бути самі по собі у цій боротьбі. Наш обовʼязок - стояти пліч о пліч. Допомагайте їм будь ласка. Кожного дня. Інакше ми з вами заслуговуємо все, що намагаються з нами зробити. 4441111062494152