ЛОЗОВИЙ

За широкою рікоюЗа широкою спиною Варить ширку щира в шрамахШльондра з лона Авраама.Анаконда з громом й ромом - Глюки - радість дів вмирущих.Їх вимолюють у храмахДобрі люди всюдисущі,Та самі вони ледащі,Тіло в шрамах, вени - в плямах.Шльондра з лона АвраамаНе питала: все це нащо?Їй здавалось: все нормально.Дофамін швидкий, як пісня, Він минув надвечір в спальні,Серце знову мов би скисло.Вранці вже ніхто не прийде,УнОчі - останні глюки,Не прощалася сновида - Серце зупинилось в муках. Третій день гниє тендітне Тільце дівчинки з Лісного,Б’ється у кватирку вітер, Та кому вже що до того.В пеклі ламка нескінченна,І не дасть ніхто ні дози -Люцифера наречена Догорає на морозі. Бо не встигла зупинитись,Бо не варто починати…Тіло викинули в смІття,А душа - самотня шмата.Шмари шрами шантарамніСтали вічними у дозі -На сім світі тільки сльози Залишалися у мами. Але й мамі пощастило,Що лише одна могила,Що не знала про онуку - Вбитий плід посеред глюку. За широкою рікоюЗа широкою спиною Варить в ширці щирих грішнихЧорт з ласкавим ім’Ям Вішну. Шльондра з Аврааму лонаВийшла з Вішну у дилему:Якщо вічність - мука довга,То навіщо був їй демон,Що в шприці шпацірив міцноЧи в сОлі їй дофамінив?На землі й під нею ница,Але хто ж, крім неї, винен?.. #лозпоезії

ДУМА ПРО ОСІННІ ЯБЛУКА І Змій дав яблучко:Адам тоді таки тойво ту Єву. Потрапив влучно, Хоч і спершу поверхнево.Нове життя народиться в гріху -Під час процесу мріяв він про не таку.І виліз Каїн, наче з пащі Лева: Життя іде собі багатоструменево.Воскресне Авель - Давидом стане, буде мстити.Заграє «Болеро» - чарівний Равель. І в музиці приходять нові діти. Пройшло так не багато часу -І з‘явився Гітлер.Садок зруйнований, хоч був прекрасний. А Зігісмундіс Шломо Фрейд Досліджував усе тих фей Та й феїв,Що в фей-клуб ходили часто. Хоч Ерос і Танатос -Це і є Адам і Єва.Любов завжди донатить,Але комусь Любов - лише ФілеоФілейна частка Єви - очі королеви.Буття завжди однаково-сталеве.Життя завжди вертає в рідну хату. В Садок Вишневий - він такий Едемський, Хоч по дорозі рок - і ти згубився десь там.Та вишні цвіт з тобою буде зАвжди, Як і ті яблука зміїні й чарка правди.На лавці по сусідству дід Мойсей -Він всіх життю научить, Хоч сам не вміє, як і Фрейд, Та голова - земля родюча:Там виростає все:І яблука, і кабачки, і смерть.І сльози, і любов, і абрикоси.Не забувай, бо скоро урожай, І вже приходить сонна осінь. #лозпоезії

Три години вже в дорозі,Сигареток теж вже три -Слава Богу, що не в морзі:Чути галас дітвори.Поїзд їде в небо ніби,Провідниця ніби з німбомСповідаюся сусіду:Всі помрем, та поїзд їде. Ранок. Холод. Лиця ниці.Чай приносить провідниця Вона знає: тут насниться ДорОга дорогА в Ніццу.Нащо Ніцца та здалася,Як в селі ріднІм живиця -Поїзд їде вже до щастя:М’ята постіль на полиці. За вікном печаль й морози,Десять десь годин в дорозі,Похмелився сусід Вася -Я і сам з ним б похмелився.Де ж поділась зубна паста?Ще години зо дві - й щастя,Так проходить вічна осінь:Проїжджаємо столицю…Дуже злиться провідниця:Я беру лише готівку.Платять, кажуть, навіть в морзі,Як скінчилась кіноплівкаНові станції як фільми Скоро буду на порозі,Як з тюрми виходиш вільний:Трусяться усі кінцівки Бо дорога - завжли осінь,Навіть взимку, навіть з біллюПосміхнулась провідниця Їй мабуть так добре спиться.Крик, неначе громовиця:Пропустив свою зупинку!Не повернеш кіноплівку,Хай нове щось знову сниться.Вже і нова провідниця Чай приносить і сміється:Зупинися скоро десь там,Бо прийде тверда полиця.Не шкодуй тих гривень десять,Ай сміється, як лисиця:Тільки в поїзді з Одеси Щось таке лихе насниться.І з любов’ю, і з бурлеском Прогорнув і цю сторінку:Наближається зупинка,Де немає таємниці.Ранок. Холод. Нові лиця. Найдорожчий шлях додомуЯкщо знаєш: є до кого Й знаєш сам, чому не спиться.Й сниться геть не провідниця,А маленьким під час грому Біг до мами-захисниці.Сльози. Чай міцніше ромуПоізд врешті зупинився,Ти спинитись вже не зможеш Все біжиш десь карколомно,Дім хоч рідний, та не схожий.Вже нема бабусі й друга, Знесли ту стареньку хату І дерева теж померли,І посивіли щенята.Рідні літні як папугиВсе повторюють мовчати.#ЛозПоезії

Як гриль вимагає більше зусиль, Та смакОм подякує нівроку -Так у польоті зранених крил Скалічена Країна йде додому, у Європу.Нікому цю оскому в ситім Відні Аж ніяк не зрозуміти.Тільки нам самим у цьому світі, бідним,Видно десь далеко світло.Хоч греки дали віру нам далеку,Єврокомісія дала кредити,Та місія у них - не зрозуміти,Не відчути, не спасти,А просто записати звіти в теку(І десь в тих звітах мертвий ти). Поляки сваряться за символи і знаки,Словаки нащось стали посіпаки,Угорці дякують Москві за розстріл В Будапешті. А решта?.. А де решта?..Тим більше білоруси не прибрали постіль:Зґвалтована літвінка розставляє ноги Перед огидним окупантом краснозвьоздним,І тільки потім запитає в Бога:А за… за що мені ці сльози?Хіба мені цих сліз не вдосталь?..А потім глянула, небога,На ту свою криваву постіль.Увечері Туреччина знаходила можливість Ще тут трохи заробити з всіх боків,Забула, що тут діти сиві,І московити теж їм вороги.Румунія щось підозріло добра.Чи на довго?З всіх правил винятки існують - Правило одвічне, як дорога,Згадати б Бога всує,Але ні до чого.Це я до чого?Банальна відповідь Проста, як двері:Своє робити, один одного триматись:Тоді все буде: люди, син і мати,І пам’ятник Бандері, Й навчені солдати,Гарні хати В тебе й в мЕне…Нема вже правда діда,Але йому б сподобалась страшенно:Істерика від заздрості сусіда.Ой, я забув, пробачте, за Молдову, Отож прийдеться віршик цей писати знову. #лозпоезії

я в церкві стояв коло бомжа, кривого, брудного, блуднОго, горбатого.і бачив у ньому багатшого:заможність - самообрана межа. готуєшся до свята ти, пихата, ніби Ратуша. а в нього свято - кожен день,святі святкують світло сонця, сліпі, буває, бачать більше нас. бо кожен з нас - мішень,і янголи лиш справжні охоронці, коли ідеш у храм на Парастас. у храмі немає вайфаю,це добре, як я відчуваю, коли співчуваю тому, хто прийшов, а за чим - невідомо.і злюсь телефонно,але... співчуваю й собі, позаяк бісоводимий бардак у моїй голові,вайфаю шукаю у церкві коло бомжа, якому я заздрю(бо в нього багатша душа),тому, що усі негаразди:немає комфорту, нема інтернету -йому це навіщо? нема ж телефону.дивися поближче:на радість на обличчі,слідкуй за його молитвАми, та свічка в його чорно-брудних долоняхтак гріє - немаєхолодного горя у цього нещасно-щасливого скраю обабІч вівтаря.. а я? я не знаю. певно, вбогий я... на Бога я дивлюся, як маля. так дивитесь і ви.…крізь молитвИ,торкаюсь до айфону(позабувавши забобони)і заздрю тОму, хто обАбіч вівтаря. дивлюсь здаля.підходжу ближче.серце кличе. на менедивляться ікони,як зі сцени рок-зірки.я наближаюсь до фан-зони,говорять свічки,мовчать телефони.і скоро я замовкну на вікИвічні.віч-на-вічзгадають всі гріхи,(ти й сам згадаєш)гріхів було поменше у тогоблідого,хто коло вівтаря стояв обАбіч.2020#ЛозПоезії

Поняття понятих - розмова і розп’яття -І вітер стих із хистом тином біля хатиЯк материнська плата у комп’ютерів старих.Обвинувачення. Без свідків. Має значення - Лиш розіпни сусідку: Померла, не полила квітку -В під’їзді клітку не прибрала - всі це бачили?Ніхто не бачив, але байдужЕ. Пробачення?Не вистачить відваги у всіх тих,Хто завтра буде бити понятих -Таких самИх, які так сАмоВбивали словом попід небесами,Як тільки п’яний вітер розіп’ятий стих,Коли не встиг у тегах й теках катехізисів й веріг,Коли вели Христа розхристано-розп‘ятого,А Він пробачив гріх. І вітер знову стих,І тихо ХОма біг, І Юда таки зміг, Петро - той плів сітки із ланцюгів й веріг, І ріг з вином Андрію підсказав Псалом. Амнона за інцест карав Авесалом,З Варфоломія знову шили шилом лампу за селом,Попався у Петрову інста-сітку сом,Павло розчавлений десь допиває в Римі ром,Ромбамбар посадив за баром незабаром Том,Іван дописує знов новий том, Лука чаклує лучче над Дніпром,Павло таки пішов десь слідом за Петром, А Бог пішов десь сам і розгубив свій крам:Ікра Петрових риб злегка завадила ногам.Avesalom! Avesalom!Ave!.. Реве і стогне йога в ногу із Дніпром#ЛозПоезії