ТРК "Вектор". Лозова

З глибоким сумом та невимовним болем сповіщаємо, що під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності України загинув наш земляк, мужній воїн та вірний син Батьківщини — ГРАЧЕВ Владислав Юрійович.Владислав народився 24 грудня 1996 року в місті Лозова Харківської області. Після навчання у Лозівській загальноосвітній школі №8 та здобуття фаху електрогазозварювальника у ПТУ-36, він свідомо обрав шлях захисника. Ще з юнацьких років Владислав вирізнявся активною громадянською позицією та патріотизмом, загартовуючи волю у козацьких вишколах.Професійний військовий шлях він розпочав у лавах легендарної 92-ї окремої штурмової бригади. Майже чотири роки служби за контрактом стали для нього справжньою школою мужності. Саме тоді Владислав почав глибоко вивчати комп’ютерні технології, що пізніше дозволило йому стати фахівцем сучасної високотехнологічної війни.У 2024 році Владислав був мобілізований у місті Дніпро. Старший солдат Грачев гідно виконував обов’язки на посаді старшого розвідника-оператора розвідувальної роти військової частини А2298.Старший солдат Грачев Владислав Юрійович загинув 15 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Ветрено, Кореневського району, Курської області. Владислав Грачев залишився вірним військовій присязі до останнього подиху, віддавши життя за свободу та незалежність нашої держави.Висловлюємо найщиріші співчуття матері героя, Вікторії, з приводу непоправної втрати єдиного сина. Жодні слова не зможуть загоїти рану у серці матері, проте світла пам'ять про подвиг Владислава житиме вічно у літописі нашої боротьби.Низький уклін Герою. Вічна шана та слава!

Результати лабораторних досліджень води з джерел централізованого водопостачання на території Харківської області за 2025 рікПротягом 2025 року з джерел та мереж централізованого водопостачання, що забезпечують питною водою населення Харківської області та м. Харків, досліджено 9638 проб води за санітарно-хімічними показниками, з яких 384 проби (4,0%) не відповідали гігієнічним вимогам. Найбільша питома вага проб з відхиленнями від нормативів виявлена у воді централізованого водопостачання Куп’янського району (Шевченківська, Вільхуватська та Великобурлуцька територіальні громади), Лозівського району (Близнюківська, Біляївська, Лозівська та Олексіївська територіальні громади), Ізюмського району (Савинська, Куньєвська та Барвінківська територіальні громади), Харківського району (Південноміська, Вільхівська, Роганська, Безлюдівська, Мереф’янська та Малоданилівська територіальні громади), Чугуївського району (Малинівська, Новопокровська, Печенізька, Пролісненська та Старосалтівська територіальні громади), Берестинського району (Сахновщинська територіальна громада).У досліджених пробах води зареєстровані перевищення нормативних значень за показниками каламутності, кольоровості, загальної жорсткості, вмісту сухого залишку, заліза, сульфатів, нітратів, аміаку, хлоридів, кремнію, фтору.За мікробіологічними показниками досліджено 11635 проб води, з них 379 проб (3,3%) не відповідали вимогам епідемічної безпеки питної води.Найбільший відсоток проб з відхиленнями від нормативних показників зареєстровано в Харківському районі (Безлюдівська, Вільхівська, Височанська, Роганська, Південноміська, Пісочинська та Мереф’янська територіальні громади), Ізюмському районі (Донецька, Савинська, Барвінківська, Борівська та Куньєвська територіальні громади), Чугуївському районі (Старосалтівська, Пролісненська територіальні громади), Лозівському районі (Лозівська територіальна громада) та Берестинському районі (Зачепилівська, Наталинська та Старовірівська територіальні громади).За паразитологічними показниками досліджено 343 проби води з мереж централізованого водопостачання, всі проби відповідали нормативним вимогам.З розподільної мережі водогону в м. Харків на санітарно-хімічні показники досліджена 1114 проб води, з них 14 проб (1,3%) не відповідали нормативним вимогам. Перевищення нормативів спостерігалось за показниками кольоровості, каламутності, загальної жорсткості, вмістом сухого залишку, заліза та сульфатів.За мікробіологічними показниками досліджено 1150 проби, з них 87 (7,6%) не відповідали нормативам епідемічної безпеки. На території м. Харків проби води з відхиленнями від нормативних вимог за показниками епідемічної безпеки були відібрані переважно з вуличних водорозбірних колонок на тупикових ділянках водопровідних мереж.Про факти незадовільної якості питної води поінформовані керівники територіальних громад, підприємств, що обслуговують водопроводи, та Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області.Будь-яких ускладнень санітарно-епідемічної ситуації, спалахів інфекційних захворювань, пов’язаних із питною водою та питним водопостачанням, на території області не зареєстровано.Моніторинг якості та безпечності питної води в області триває.Джерело: Харківський обласний ЦКПХ

‼️Чому застосовуються відключення електропостачання?☝️У звʼязку з дефіцитом потужності в енергосистемі за командою НЕК «Укренерго» у Харкові та Харківській області застосовуються графіки аварійних відключень (ГАВ) та спеціальні графіки аварійних відключень (СГАВ). У цьому режимі вимикання здійснюється в край обмежений термін, тому заздалегідь попередити споживачів немає можливості. 📌При застосуванні мережевих обмежень енергетики забезпечують максимально можливий рівномірний розподіл обсягів зниження споживання. Але при таких заходах відсутня можливість відключати вибірково кожен будинок, бо знеструмлення здійснюються на рівні підстанцій, розподільних пунктів. ⚡В умовах війни, після масштабних ворожих атак на українську критичну інфраструктуру, енергетики докладають максимум зусиль щодо забезпечення споживачів якісним та надійним електропостачанням. 🙏Шановні споживачі! Ми гарно розуміємо потреби кожного, але графіки обмежень - це єдина можливість зберегти енергосистему і не допустити блекаут!

«Він захищав рідну Донеччину і знайшов дім на Харківщині... На щиті повертається Герой Євген Сорокін» З невимовним болем повідомляємо про загибель нашого захисника, справжнього патріота та воїна за покликанням — Євгена Олександровича Сорокіна.Його життя — це історія мужності, яка почалася в українській Волновасі. Там Євген народився 23 січня 1991 року, там закінчив школу та здобув фах автомеханіка. Він завжди був людиною справи: після армії пішов рятувати людей до пожежної частини Волновахи. Але коли війна постукала у двері його рідного краю, він змінив форму рятувальника на піксель Збройних Сил України.З 2019 року Євген пройшов через пекло АТО, а на початку 2021-го свідомо обрав шлях професійного військового, підписавши контракт. Війна забрала у нього рідне місто, яке зараз в окупації, але вона не забрала в нього здатності кохати.Доля подарувала йому зустріч у Краснопавлівці. Саме тут, серед службових буднів у складі легендарної 93-ї бригади, він зустрів свою Вікторію. У 2022 році вони побралися, а згодом у них народилася донечка Єлизавета — його гордість, його сенс життя.Євген був універсальним воїном: від майстерного оператора безпілотників до сапера 91-го Охтирського полку підтримки. Його робота була титанічною — він очищав українську землю від ворожого заліза, щоб інші могли жити.Трагедія сталася біля Слов’янська. Ворожий FPV-дрон поцілив у позиції, завдавши Євгену тяжких поранень. Лікарі Харківської обласної лікарні виривали його з лап смерті, але 13 січня 2026 року серце Героя зупинилося.Це втрата, яку неможливо осягнути. Євген був єдиним сином, єдиним онуком та єдиним племінником. Найбільший біль додає те, що його батьки та рідні зараз залишаються в окупації.У Євгена залишилося двоє діток, які зростатимуть на розповідях про те, що їхній тато був титаном, на якому трималася наша свобода.Висловлюємо найщиріші співчуття дружині Вікторії, дітям та всій родині.Лозівщина сумує разом з вами.Вічна пам’ять! Слава Герою!

З глибоким сумом сповіщаємо, що захищаючи державний суверенітет та територіальну цілісність України, загинув наш земляк, командир відділення військової частини А7286, солдат Глущенко Юрій Миколайович.Глущенко Юрій Миколайович народився 12 вересня 1984 року в селищі Орілька Лозівського району Харківської області. Отримав повну загальну середню освіту в Орільській школі. Пройшов строкову військову службу у лавах Збройних Сил України, де здобув первинну військову підготовку.У цивільному житті Юрій Миколайович зарекомендував себе як сумлінний та висококваліфікований фахівець. Працював у товаристві «Славія», на підприємстві «Мівіна» (м. Харків), а також тривалий час працював за кордоном у Республіці Польща, де займався професійною діяльністю в галузях машинобудування та будівництва.З початком повномасштабного вторгнення російської федерації Юрій Миколайович виявив активну громадянську позицію та неодноразово звертався до територіальних центрів комплектування з метою добровільного залучення до захисту держави. 9 березня 2022 року був офіційно зарахований до лав Сил територіальної оборони України.Протягом проходження служби постійно вдосконалював свій професійний рівень: успішно закінчив курси бойової підготовки та підготовки командирів в умовах воєнного стану; пройшов навчання у Військовій академії (м. Одеса); здобув кваліфікацію стрільця базового рівня (ВОС-100).За сумлінну службу та виняткову мужність був відзначений державними та відомчими нагородами: почесним нагрудним знаком «Золотий хрест»; медаллю «Ветеран війни»; медаллю та Почесною грамотою 113-ї окремої бригади ТрО.Виконуючи обов’язки командира 3-го стрілецького відділення 2-ї стрілецької роти в/ч А7286, Юрій Глущенко виявляв стійкість та вірність військовій присязі. Після виконання чергових бойових завдань наприкінці жовтня 2024 року воїн перестав виходити на зв'язок.Солдат Глущенко Юрій Миколайович загинув 31 жовтня 2024 року в результаті ворожого обстрілу вогневої позиції поблизу населеного пункту Ясна Поляна Волноваського району Донецької області.Юрій Миколайович залишиться в пам'яті громади не лише як зразковий військовослужбовець, а й як всебічно обдарована людина, люблячий батько двох доньок, чоловік та син.Лозівська територіальна громада висловлює щирі співчуття дружині, батькам, сестрі та близьким родичам загиблого. Подвиг Юрія Миколайовича Глущенка в ім'я свободи та незалежності України ніколи не буде забутий.Вічна пам’ять і слава Герою!

На щиті повертається герой: Лозівська громада у глибокій скорботі через загибель Ляшенка Сергія ВолодимировичаБіль, який неможливо втамувати, і втрата, яку неможливо заповнити... З глибоким сумом та тяжким серцем Лозівщина приймає страшну звістку: виконуючи свій військовий обов'язок, за свободу і майбутнє України віддав життя наш земляк, мешканець селища Краснопавлівка — Сергій Володимирович Ляшенко.Сергій народився 3 серпня 1975 року в Харкові. Там він здобув освіту, закінчив технікум і розпочав свій трудовий шлях. Багато років він віддав роботі у КП «Харківські теплові мережі». Колеги згадують його як справжнього «золотого майстра» — фахівця з обслуговування котелень, чиї знання та професіоналізм були затребувані не лише по всій країні, а й за її межами.Саме робота привела Сергія на Лозівщину. У 2002 році, під час відрядження до Краснопавлівки, він зустрів Наталію — свою другу половинку. Це кохання змінило його життя: він вирішив залишитися тут, пов’язавши свою долю з нашою громадою, ставши її невід’ємною частиною, добрим сусідом та надійною опорою для своєї родини.Коли ворог прийшов на нашу землю, Сергій не залишився осторонь. У січні 2025 року він був мобілізований до лав Збройних Сил України. Як досвідчена та відповідальна людина, він очолив підрозділ, ставши командиром зенітно-ракетного відділення зенітно-ракетного дивізіону військової частини А5003. Він тримав наше небо, захищаючи побратимів та мирні міста від ворожих атак.6 січня 2026 року, у Краматорському районі Донецької області (с. Малотаранівка), серце мужнього воїна зупинилося. Сергій Володимирович до останнього подиху залишався вірним військовій присязі та українському народові. Він пішов у вічність як герой, заплативши найвищу ціну за незалежність нашої держави.Для родини Сергій був центром всесвіту — люблячим батьком, турботливим сином, людиною, яка завжди дбала про рідних і була прикладом для дітей. Для побратимів він був надійним командиром і вірним другом.Висловлюємо щирі співчуття дітям, матері та всім близьким Сергія Володимировича. Ваша втрата — це спільний біль усієї громади. Жодні слова не зможуть вгамувати цю рану, але пам’ять про його подвиг житиме у віках.Герої не вмирають, доки ми про них пам’ятаємо!Світла та вічна пам’ять Захиснику України!

На щиті повернувся додому наш земляк, мужній захисник України — Смага Андрій Олександрович.Андрій народився 28 квітня 1986 року в Лозовій. Навчався у Лозівській загальноосвітній школі № 7. Після її закінчення вступив до Лозівського професійного училища № 36, здобув професію електрогазозварника.Після завершення навчання працював  в ЛКМЗ. Проте війна змінила все. 24 лютого 2023 року він був мобілізований до лав Збройних Сил України.Навідник-оператор 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу  4 механізованої роти 2 механізованого батальйону  військової частини А0501, старший солдат  Смага Андрій Олександрович  загинув 14 травня  2023 року поблизу населеного пункту  Ягідне Бахмутського району Донецької області під час виконання бойового  завдання, при виконанні  службових обов’язків  по захисту  територіальної цілісності  та суверенітету України  від збройної агресії  російської федерації, виконуючи бойове завдання в складі підрозділу Збройних Сил України.Ми схиляємо голови  у глибокій скорботі   перед батьками та сином Андрія. Ваш біль  - це біль усієї громади.  Андрій загинув  за те, щоб ми жили. Його мужність – це фундамент нашої майбутньої Перемоги.Спи спокійно, Воїне. Ти виконав свій обов'язок перед Україною. Світла пам’ять і вічна слава Герою!

У Лозовій місцевий мешканець підозрюється у розбійному нападіЗа процесуального керівництва Лозівської окружної прокуратури Харківської області повідомлено про підозру 18-річному молодику у вчиненні розбою в умовах воєнного стану (ч. 4 ст. 187 КК України).За даними слідства, увечері 14 грудня 2025 року підозрюваний разом зі знайомим перебували у квартирі та вживали алкоголь.Останній мешкає разом із сусідом, з яким вони винаймали житло. Дізнавшись, що сусід перебуває в одній із кімнат, гість вирішив заволодіти його грошовими коштами. Підозрювний зайшов до нього та завдав численних ударів руками і ногами по голові й тулубу, вимагаючи передати кошти.Надалі нападник силоміць завів потерпілого на кухню, де продовжив побиття, а також погрожував убивством, приставляючи ніж до шиї та руки.Побоюючись за власну безпеку, він передав усі наявні гроші, проте насильство не припинилося.Нападник вивів його на вулицю, де знову завдав ударів, після чого наказав знайомому повернути потерпілого до квартири та замкнути.Правоохоронці викрили зловмисника. Прокурор у суді клопотатиме про обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.На цей час знайомий підозрюваного у кримінальному провадженні виступає свідком і повідомив, що сам боявся товариша через його агресивну поведінку.Досудове розслідування здійснюють слідчі СВ Лозівського РВП ГУНП в Харківській області.Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду.Джерело: Харківська обласна прокуратура

З глибоким сумом сповіщаємо, що під час захисту територіальної цілісності та державного суверенітету України загинув наш земляк — солдат Спічак Сергій Анатолійович.Сергій народився 25 вересня 1987 року в місті Лозова. Закінчив Домаську загальноосвітню школу. Професійну освіту здобув у Лозівській філії Харківського автомобільно-дорожнього технікуму (ЛФ ХАДТ) за спеціальністю «слюсар-механік».Більшу частину свого життя Сергій присвятив роботі з автотранспортом та механікою. Останнім часом працював на Панютинському вагоноремонтному заводі. Колеги та друзі згадують його як всебічно розвинену особистість, відповідальну людину, яка завжди доводила розпочаті справи до кінця.У грудні 2024 року Сергій був призваний до лав Збройних Сил України під час мобілізації. Військову службу проходив на посаді стрільця-помічника гранатометника аеромобільного відділення аеромобільної роти 1-го аеромобільного батальйону.Солдат Спічак Сергій Анатолійович загинув 9 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Загризове Ізюмського району Харківської області – внаслідок скиду боєприпасу з ворожого БпЛА.У загиблого захисника залишилися батьки.Лозівська громада висловлює щирі співчуття рідним та близьким Сергія Анатолійовича. Це непоправна втрата для всієї родини та громади.Вічна пам'ять і слава!

На щиті повернувся додому наш земляк, мужній захисник України — Коструб Олександр Миколайович.Олександр народився 2 листопада 1981 року в Лозовій. Навчався у Лозівському колегіумі № 2. Його знали як людину з «золотими руками» — він з дитинства захоплювався технікою, любив лагодити автівки. Здобув фах муляра у Лозівському ПТУ № 36, згодом опанував мистецтво деревообробки.Після проходження строкової служби Олександр жив і працював у Харкові, будуючи плани на майбутнє. Проте війна змінила все. У вересні 2024 року він був мобілізований до лав Збройних Сил України.Солдат Олександр Коструб служив стрільцем у 2-му штурмовому спеціалізованому відділенні військової частини А7400. Він був одним із тих, хто брав на себе найскладніші завдання.На жаль, 16 листопада 2024 року, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новоїванівка Курської області, серце воїна зупинилося. Він загинув, захищаючи право нашої країни на вільне майбутнє.Висловлюємо щирі співчуття батькам, брату, близьким, друзям та побратимам Олександра. Жодні слова не вгамують біль цієї втрати, але пам'ять про його подвиг житиме вічно.