Яна про Літературу 🫡 | Надґризане, покинуте, неоголошене прочитане. Розповідаю про книжки, як...

Надґризане, покинуте, неоголошене прочитане. Розповідаю про книжки, якими ще не ділилась тут. 🤌 «Блудний метеор» Наталі Кобринської.Не зустрічала ще збірки, в якій кожне оповідання тримало рівну планку якості й цікавості. Тексти Кобринської не стали винятком: найбільше я вподобала “Виборець”, “Судильниці”, “Душа” і “Полишений”. Якщо спрощено розділити періоди творчості письменниці на Феміністичну Кобринську, Антивоєнну Кобринську й Містично-психологічну Кобринську, то найбільше я вподобала останню. Є щось у цих сюжетах особливо глибоке й пронизливе, чого мені не вистачало в інших. ❤️‍🔥 «Жінки їхніх чоловіків. Старі люди» Софії Андрухович. Захопливе нерозбірливе божевілля, яке достатньо химерне й зрозуміле водночас для продовження читання. Це такий поток мистецтва й енергії життя, що просто занурюєшся у цю подорож з головою. Не варто змушувати себе розбирати весь символізм і алюзії, коли це й так розкішний читацький досвід. 🐑 «Погоня за вівцею» Харукі Муракамі. Цю книжку я успішно закинула. З минулого разу читання Муракамі перестав мені подобатись абсолютно. Сюжет такий: якийсь мужчина використав вівцю у рекламі на замовлення, а інший мужчина дуже таємничо й загадково викликає його у своє розкішне дивне помешкання, бо він проти використання випадкового зображення з вівцею. О боже, як все химерно і як мені начхати на причини цього! Знаючи ставлення автора до жінок, я впевнена: там би слідувало пояснення про те, як ця тварина нагадує чоловіку його першу дружину чи щось таке. Відклала цю книгу геть і мені зовсім не соромно. 🙏 «Сад відпливає» Іди Фінк. Її “Подорож” я купила колись у поїздці до Львова в років дванадцять і прочитала, поки ми їхали додому. Сюжет не пам’ятаю, але було щось таке пронизливе, відверте й оголене в цій книзі, що я запам’ятала її назавжди. Збірка оповідань не справила такого враження й нагадувала однакові варіації на тему пережитого. Прочитала половину текстів. Якщо мені переказати зміст якогось з них, то я назву всі інші, перш ніж доберусь до правильного: все воно одноманітне й очевидне. 💋«Ідентичність» Мілана Кундери. Прочитала за вечір і знову згадала, чому так люблю цього автора. Я би сказала, що ця його річ — найменш кундерівська з усіх інших за прийомами й манерою, але від того не менш принадна. Хочете познайомити близьку людину з творчістю Кундери? Почніть з цього й тоді знайомство пройде, ймовірно, добре. 🔥«Хто ти такий» Артем Чех. Болісне й талановите читання про війну, її наслідки, дев’яності й бідність. Ностальгійне настільки, що може навіяти ностальгію навіть на тих, хто у той період навіть не жив. Прочитала за два вечори й покинула нечитуна, навіяного мені книжкою, що була до Чеха. А що з останнього прочитаного у вас?