Яна про Літературу 🫡 | Люди надають собі моральне право поводитися як завгодно з усіма створі...

Люди надають собі моральне право поводитися як завгодно з усіма створіннями, що не можуть сказати про власний біль. Ні, це твердження стосувалося довгий час не лише тварин, а й навіть немовлят. ! Це найбільш значуща річ, яку я запам’ятала з книжки «Поводься як друг. Усе про стосунки з котами, собаками та фретками» Анастасії Крамаренко.Це дуже корисна книжка для всіх, хто прагне завести домашнього улюбленця/ вже має домашнього улюбленця/ хоче коректно комунікувати з улюбленцями друзів, родини або просто бездомними хвостатими. Нонфікшн ґрунтується на науковому підході. 🐍🐕🐴🐱Там, де досліджень існує недостатньо, покладається на власний досвід, якого повно. Пані Анастасія опікується двома зміями, собакою, конем, кішками, фреткою. Список, можливо, неповний. Усіх улюбленців можна оглянути в пості у зоопсихологині :)🐍🐕🐴Книга надає повно практичних порад про те, як зробити свого улюбленця здоровим та щасливим. І перспектива, з якої авторка дивиться на виховання тваринок — це ключове у нонфікшні. Підхід, що у фундаменті має тільки одну мету — зробити хвостатого слухняним — то вийде лише виплекати ментально й навіть фізично нездорову тварину. ! Бо дуже часто неслухняність тварини має причину у низці факторів: від шумного середовища до нереалізованих природних поведінкових потреб і розвитку хвороби. Звісно, робота лише з симптомом — «поганою» поведінкою — може дати якісь результати. Однак краще жити тварина не стане взагалі.Речі, які я занотувала з цієї книжки.• Психологічний стрес дуже впливає на тварину й може бути спричинений численними факторами. Серед них — нестача стимуляції і новизни, надмірне навантаження враженнями, нереалізовані поведінкові потреби (собаки хочуть досліджувати, коти — полювати, дряпати та виконувати ритуали) і навіть слизька підлога. У стані постійного психологічного стресу, вочевидь, тварина не засвоюватиме виховання. Авторка додає, що значна частина звернень з неслухняною твариною вирішується елементарною зміною умов.• У котів і собак є дегенеративна хвороба мозку на кшталт хвороби Альцгеймера у людей. Проблема така є дуже поширеною. Згідно з дослідженнями, симптоми такої дисфункції власники літніх собак помітили у діапазоні 22,5% до 73,5%. У кішок ситуація теж доволі сумна. Діагностувати таку хворобу важко, бо ветеринар має виключити усі інші причини наявних симптомів. Ознак цього Альцгеймера у тварин дуже багато й поділяються вони на цілих шість кластерів. Водночас якщо не знати складати зміни у поведінці в одну велику картину, то розвитку дегенерації можна просто не помітити.• Апное — короткотривала зупинка дихання під час сну у собак. Річ може й непомітна для когось, та, вочевидь, тваринок засмучує: погіршується самопочуття, дратівливість і агресія.• Коні сплять насправді лежачи. Стоячи, вони лиш дрімають. Для безпеки у табуні коні рідко сплять всі разом.• Тварина буде ховати свій біль до останнього, бо цього довго вимагала еволюція. Навіть якщо тварина довіряє вам і почувається безпечно, вона навчиться адаптовуватись до дискомфорту й зберігати цю таємницю. Бо в природі слабкість — це смерть. Тому треба дуже уважно стежити за твариною. Навіть найменша зміна в поведінці й на перший вигляд хороша (тварина стала більш лагідною, наприклад) може бути сигналом хвороби.! І останнє, що мене просто шокувало. До середини ХХ століття під час операцій над тваринами мінімально використовували анестезію та інші знеболювальні, бо вважали, що тварини — недостатньо розвинені для усвідомлення болю. Те саме тривалий час стосувалося і немовлят! Науковці були впевнені, що нервові шляхи малюків ще незрілі для відчуття болю. Немовлятам у здобутті анестезії пощастило ще менше: тільки наприкінці (!) ХХ століття дослідження довели, що немовлята відчувають біль. Це такий трагічний абсурд. І, думаю, це дуже голосно говорить про людську поведінку стосовно тих, хто не може себе захистити.