Головна думка, з якою я залишилась по завершенню нонфікшну «Зрозуміти (і здолати) булінг» Насті Мельниченко, звучить так: з дітьми головне бути хорошими, а не говорити про те, як важливо бути хорошим. Можна обвішати всю школу антибулінговими плакатами та провести незліченну кількість виховних годин про небезпеку цькування. Можна показово висварити булера класу й засудити його всією школою. Та коли демонстративні заходи завершаться, весь заклад освіти знову повернеться до звичайного стану речей. Вчителі знов будуть морально принижувати, обирати мішені для цькування та змушувати боятися. Поки буде так; поки діти не побачать цілий колектив дорослих, що дійсно спирається на постулати, про які так пишно говорить за потреби, фундаментальних змін не буде. Будуть лише тимчасові покращення.Книга «Зрозуміти (і здолати) булінг» розвінчує багато звичних для соціуму підходів боротьби з цькуванням. Наприклад, авторка сперечається з міфом про те, що слід демонстративно карати булера для вирішення проблеми. Ні. Булер — це не злий поганець, що псує інших діточок класу. Це лише симптом — з екосистемою класу чи цілої школи щось не так. Також на прикладі експерименту «Печера розбійників» авторка доводить: недостатньо просто змусити ворожі групки в колективі проводити спільний час разом, щоб послабити напругу. Препарує ролі у процесі булінгу й демонструє — дуже мало учасників цькування залишаються у тому «амплуа», в якому були на початку.За що особливо хочеться похвалити цю книжку:• Для підтвердження тез наводиться безліч українських та іноземних експериментів, досліджень. З різними вибірками, темами, методами проведення та висновками. Дуже вподобала таку репрезентативність.• Посилання на всі ці розвідки наводяться в кінці кожної частини.• Анонімні історії про цькування з різних перспектив сторін у булінгу.• Особисті історії Насті Мельниченко як мами, експертки в темі та колись школярки теж. Авторка не шкодує розповідей про випадки з власного життя, які відчуваються доречними в оповіді й роблять її ще більш об’ємною.• Безліч практичних порад і навіть довідкових матеріалів для батьків/вчителів, що прагнуть запобігти булінгу у дитячому колективі.Булінг — страшна річ. Він не має бути частиною шкільного життя, яку треба «просто пережити». Це велика проблема не лише байдужості дорослих, а й того прикладу, який батьки/вчителі подають. У книжці було багато історій, де цькування вдавалося уникнути або ж зупинити зовсім простими словами чи діями. Це тішить, а водночас і приводить до бентежного усвідомлення про те, скільки травм булінгу можна було б уникнути, якби дорослі поводили себе як дорослі. У найкращому, а не найгіршому сенсі цього слова.