Леся Литвинова: Одинадцять років тому в цей день купка підлітків в Криму співала гімн України, поки над їх закладом піднімали російську ганчірку. - Душу й тіло ми положим, - звучало голосніше і впевненіше, ніж військовий оркерстр, який в цей час виконував "союз нерушимый". Саме ці підлітки в той день дали мені віру в те, що ми переможемо. Так само, як сьогоднішні діти дають мені сил рухатись далі. Бо не має бути так, як на цьому відео - коли дорослі стоять мовчки як барани, яких привели на забій, а діти відчайдушно відстоюють свою Волю. Відео тут: https://youtu.be/AOjw_hR00oI?si=5ityR-TLxowfjcEDОкремо винесу коментар від @Олексіна Дорогань:Знаю імена двенадцятьох. Але не по всіх знаю інформацію станом на зараз. Четверо з них побували в полоні. Двоє - ще до повномасштабки. Це Богдан Небилиця та Андрій Драч. Вони були на захоплених в Керченській протоці катерах. Небилиця - командир одного з «Айлендів». Повернулись по тому великому обміну 7 вересня 2019 року. Дмитро Климович та Сергій Зленко були захоплені в полон у Маріуполі у 2022 році. Климович був звільнений з полону у 2024. Зленко, судячи з усього, досі перебуває в полоні(Олександр Регула – теж був командир малого броньованого катеру, Іван Долгих – був командиром катеру «Лубни», зараз капітан 2 рангу, воює, у 2022 році отримав орден «За мужність» 3 ступеню. Андрій Шаповалюк навіть родом з міста мого загиблого чоловіка, з Новодністровську. Павло Гладченко, командир катеру «Гола пристань». Олексій Харченко та Василь Огаренко служили на «Сагайдачному». Харченко продовжував військову службу у ВМС, в тому числі ППО займався. Сергій Одинець служив на катері «Гюрза», Сергій Мізюк був командиром електромехнічної бойової частини середнього десантного корабля «Юрій Олефіренко».