Estadísticas de telegram channel - @longread_rock_n_roll

NIN [WITH_TEETH] [20TH_ANNIVERSARY] 🥇"...a lot of this was about my relationship with myself, the world at large, and where I might fit into that...Also it's about my relationship to a disease that's going to kill me if I don't deal with it, and I came very close to that. Hopefully disguised enough that it's not a terribly boring record about recovery and addiction and that nonsense..." - Trent Reznor._______________...і немов відповідаючи на вищесказане - "Ні, Trent'е, платівка [WITH_TEETH] не стала занудним записом про одужання, залежність і тому подібну нісенітницю...". Ба більше, коли я тільки вперше прослухав даний LP, не занурюючись у ліричну складову і навіть не знаючи про її синопсис, моє емоційне сприйняття (разом з особистим життєвим досвідом) відразу написало картину власної психологічної трансформації, поміщаючи кожну важливу подію з минулого буття у конкретну площину цього полотна - наповнення кожного картинного плану відповідало рівням значущості та наслідкам кожної з них, кожної із інтегрованих подій.Протягом декількох років я думав, що все вищенаписане є продуктом синтезу моєї власної рефлексії і випадковості, але час розставив все на свої місця - [WITH_TEETH] і справді є для мене тим самим психологічно універсальним вокально-інструментальним сетингом, що дарує можливість не лише заглибитися у рефлексійні хащі Trent'а, а й спроектувати в його простір спектр власних роздумів, де кожен їдкий електронний семпл буде відігравати роль негативного спогаду... де звучання іржавого басу устелятиме все навколо токсичною атмосферою... де психозні барабанні мазки сформують своєрідну ілюстрацію роботи головного мозку, а вокал примірить на себе наряд внутрішнього депресивного радіо, перекричати яке здатен лишень голос раціональності, голос, який Trent'у, все ж таки, вдалося вивести на передній план картини своєї боротьби, голос, завдяки якому ми маємо можливість насолоджуватися творчістю NIN і в рамках сьогодення._______________А яке у Вас, дівчата та хлопці, ставлення до [WITH_TEETH] і загалом до NIN? Пишіть у коментарях. 🍻P.S.: так, перед [WITH_TEETH] вийшли культові роботи колективу на кшталт "The Downward Spiral" і "The Fragile", але так склалося історично, що саме ця робота Trent'а 2005 року стала для мене першою, яку я прослухав від початку і до кінця, від "All the Love in the World" і до завершальної "Right Where It Belongs". Як наслідок цього - [WITH_TEETH] займає особливе місце у моєму музичному серці. 🍊

🎬 https://youtu.be/w1y4aDrGAw8?si=jRRlLI_UGF0cOd5z...якось в коментарях до одного із дописів у мене відбулася розмова з підписницею про live-перформанси різних гуртів - розпочалася вона, наскільки я пам'ятаю, із Joey Jordison'а і його відомого drums-піруету. Youtube, немов підслухавши наші теревеньки, через деякий час підкинув мені в рекомендації відео з живого виступу Parkway Drive... 🧐Якщо вокально-інструментальне виконання "CRUSHED" залишило мене без будь-яких явних емоційних проявів, то ось саме live-шоу, що супроводжувало даний трек, приємно здивувало і навіть залишило деякий післясмак. Так, тут присутні вже бачені нами не раз кругові "хороводи" drum-сету, але, на правду, мені більше запам'ятався момент із підйомною платформою, в контексті якого Winston McCall, перебуваючи на доволі значній висоті над рівнем залу і сцени, брутально ричить у натовп під акомпанемент вогню... це дійсно виглядає епічно... 🔥P.S.: до речі, враховуючи той факт, що я не дуже добре знайомий із альбомною дискографією Parkway Drive, хочу поцікавитися у Вас: "Яку повноформатну роботу порекомендуєте?". Так, звісно ж, я можу і сам дослідити музичне надбання даного колективу, але наразі ресурсу на прослуховування семи LP у мене немає, тому чекатиму від Вас порад і пропозицій щодо даного сабжу. 🍻

🎬 https://youtu.be/AC8LAVjo3wA?si=YTU_udq5g1HOrdap...після доволі тривалої релізної паузи дядько PERTURBATOR повертається до нас зі свіжим мілітарним синглом під назвою "The Art of War"...Не знаю як Вам, дівчата та хлопаки, а особисто мені нова композиція навіяла спогади про такі студійні роботи даного виконавця як "Dangerous Days" (2014) і "The Uncanny Valley" (2016) - на згаданих альбомах було чимало подібних до "The Art of War" аранжувальних інгредієнтів... З одного боку, я не можу сказати, що отримав від синглу-свіжака щось екстраординарне (по факту, його тут і немає, навіть якщо висловлюватися об'єктивно), а з іншого - відверто кажучи, я і не будував якихось очікувань (за своєю сталою звичкою) і, як наслідок цього - моє індивідуальне сприйняття ідентифікувало даний реліз як непоганий, але, все ж таки, типовий середньостатистичний PERTURBATOR (насправді, у цього виконавця є ціла гора набагато цікавіших та чіпкіших треків)...... а що скажете Ви? Зайшов новий трек від PERTURBATOR чи, мейбі, Ваш емоційний фідбек схожий на мій?P.S.: окрім вже згаданих вище робіт даного виконавця, я для себе виділяю ще три - EP "New Model" (2017), крайній на даний момент LP "Lustful Sacraments" (2021) і, як же без нього, однойменний LP проєкту Final Light, де PERTURBATOR'у на пару із Johannes Persson'ом (Cult of Luna) вдалося відтворити настільки екзистенційну темряву, глибинний дотик до якої може навіть забрати у слухача бажання посміхатися... 🌘

🎬 https://youtu.be/5ZN3w1MeMDQ?si=7zu9dHm8PC1FjMgC"Скільки не біжи... Скільки не тікай... Холодне лезо сяє ехом помилок... Пам’ять, намалюй... На вицвілих рядках... Ті спогади, що ранять до кісток..."_______________Я неспроста вивів ліричні рядки приспіву зі свіжої композиції Grayshapes на початок допису - майже всі мої позитивно-стримані емоції обертаються навколо, власне, вищезгаданої композиційної частинки "Леза". Ні, тут немає якохось жанрового одкровення, але суто в контексті власного сприйняття - певна крихта естетики та післясмаку присутня, навіть незважаючи на те, що подібні гармонійні вокальні маневри мали місце у творчості хлопців і раніше.Проте, все ж таки, варто закцентувати увагу на ось якому конкретизуючому питанні: "А яка саме ітерація приспіву привабила мене більше?" Якщо Ви вже ознайомилися із "Лезом", то на шляху до вірної відповіді-здогадки, я певен, не повинно бути якихось перешкод. Так, саме та варіація приспіву нової композиції, що відтворюється ближче до кінця, сподобалася більшою мірою - поєднання екстриму та чистоспіву непогано грає на сцені загального різноманіття, на яку, до речі, відразу після останнього відлуння приспіву підіймається і доволі симпатичний брейк (окрема подяка за те, що саме він завершує ходу треку, а не ще одні класично-тотожні брідж та приспів)._______________Ну і, звісно ж, потрібно сказати хоча б декілька слів про однойменну відеороботу, яка, на мій погляд, дуже і дуже непогано доповнює саму композицію, за рахунок введення у відеоряд відповідної до лірики сюжетної лінії. Її наявність, об'єктивно та суб'єктивно водночас, підіймає загальний рівень даного музичного відео на щабель вище, даруючи, окрім чіпкої візуальної естетики (за рахунок грамотної роботи із colour-корекцією), ще й достатнього рівня кінематографічність. 🍉

🎬 https://youtube.com/shorts/TXgNG6wFDzw?si=1U1xyY6ta3XcorDV...пауерметальні олди тут? 🧐"...відразу своєрідний дисклеймер: якщо Ви перейдете за ютюб-посиланням вище, то шматочок нової композиції Helloween Ви, за великим рахунком, не почуєте - принаймі, у повноцінному вокально-інструментальному його вигляді. По факту, дана прев'юшка від гурту є таким собі тизером майбутнього трейлеру до, як я розумію, першого синглу, що розпочне майбутній цикл нової повноформатної платівки..."🎃 А ось якщо говорити про наявність загальної інформації щодо майбутнього LP, то тут ситуація краща. По-перше, маємо назву лонгплею і дату його релізу - "Giants & Monsters" (29 серпня 2025 року). І, по-друге - треклист вже став публічним: 01 - Giants On The Run; 02 - Savior Of The World; 03 - A Little Is A Little Too Much; 04 - We Can Be Gods; 05 - Into The Sun; 06 - This Is Tokyo; 07 - Universe (Gravity For Hearts); 08 - Hand Of God; 09 - Under The Moonlight; 10 - Majestic. 🎃Дівчата та хлопаки, Ви щось очікуєте від нової pumpkin-страви чи, можливо, як і я - не формуєте ніяких очікувань, але під відповідний настрій обов'язково ознайомитеся? 🎃

short prologue..."...сьогоднішній shortread-допис, присвячений композиції "endorphine" за авторством одеситів AFTERME, стане дебютною згадкою про цей файний металкоровий бенд в рамках нашої спільноти - і, випереджаючи Ваше потенційне питання - ні, свіжий трек не став першим із числа тих, що подарував мені естетичне задоволення і післясмак. Скажу навіть більше - дебютну повноформатну платівку хлопців під назвою "Epiphany" я вважаю одним із найцікавіших лонгплеїв 2024 року..." 🍉main part...Протягом минулого року, частенько повертаючись до прослуховування вищезгаданого альбому-первістка і паралельно спостерігаючи за релізною тишею колективу, я прокручував у своїй голові один-єдиний (доволі стандартний) набір думок - "На який наявний у своїй творчості аспект хлопці зроблять ставку на майбутніх релізах? Чи відбудеться кардинальна зміна рецепту для приготування прийдешніх afterme-страв? Чи, можливо, що окрім косметичних нововведень набір інгредієнтів, все ж таки, залишиться сталим?" Що ж, на свої питання відповіді я отримав... А Ви?_______________Буду щиро радий ознайомитися з Вашими роздумами стосовно свіжака AFTERME в коментарях. Ну і, звісно ж, тицяйте різноманітні вподобайки - їх наявність також є проявом Вашої активності.😘🎙 AFTERME | endorphine | single | 2025 🎙

...в одному із попередніх дописів ми з Вами ознайомились із процесом створення обкладинки до майбутньої повноформатної роботи гурту Обійми Дощу, а сьогодні музиканти діляться з нами не лише завершеним її виглядом, а й, водночас, привідкривають трішки деталей довгоочікуваного LP, про які самі і розкажуть нижче...☔️_______________ «Відрада», третій альбом Обіймів Дощу, побачить світ 30 травня. Ми йшли до нього 7 років - і надзвичайно пишаємось кожною піснею. Здається майже дивом, що ми змогли завершити цей шлях. Безмежно вдячні всім, хто підтримував нас упродовж цього часу, і особливо - українським хлопцям і дівчатам, завдяки яким ми живі і маємо змогу творити.Сьогодні ми відкриваємо попередні замовлення альбому на Bandcamp. Це можливість не лише підтримати гурт фінансово, а ще й отримати ексклюзивні бонуси:- аудіо у форматі 96kHz/24-bit - для тих, хто цінує звук найвищої якості (на відміну від стандартного 44.1kHz/16-bit на стрімінгах);- офіційні таби для акустичної гітари - партії, що є серцем кожної пісні альбому, записані Володимиром точно так, як він їх грає;Нарешті, ділимось і обкладинкою альбому - спільною роботою п’ятьох людей. Лідер гурту придумав ідею і сфотографував своїх доньок, Марію і Дарину (тих самих, що створювали кліп «Діти»), художниця Вікторія Грохольська намалювала осіннє дерево аквареллю, а дизайнерка Катерина Єфименко бережно поєднала все в єдину композицію.🍁Якщо Ви ведете музичний блог або пишете огляди на альбоми - дуже будемо раді, якщо напишете @agafonkin.❤️‍🔥_______________До речі, саме сьогодні дізнався про те, що композиція "На відстані", реліз якої відбувся ще в середині лютого 2020 року, також стала частиною третьої студійної роботи колективу. Як виявилося, музиканти ще тоді розпочали новий альбомний цикл, який під впливом очевидних та об'єктивних обставин (пандемія, повномасштабна війна) затягнувся на декілька років. Можливо, що в якійсь альтернативній реальності гурт Обійми Дощу релізнув свій третій повноформат десь на часових просторах 2022-2023 років... і, можливо, навіть з іншим тайтлом, хтозна...☔️...anyway, у нас з Вами своя реальність, в якій кожен та кожна з нас зможуть віднайти "Відраду" Обіймів Дощу в передостанній весняний день поточного року...

...цього дня Алексі могло б виповнитися 46 років... Хтось: "Сергій, а якщо б тебе попросили назвати декількох музикантів чи музиканток, що мали вплив на юного тебе, то хто увійшов би до цього переліку?"Я: "Якщо почати вести мову про безпосередньо тих, хто познайомив мене із екстремальною сценою (так склалося історично, що почав я саме з мелодету), то найпершими у даному списку будуть Alexi Laiho (Children of Bodom) і Angela Gossow (Arch Enemy). Звісно ж, було ще вдосталь інших творчих індивідуумів та формацій в ті часи навколо мене, але вищеназвані персони та їх гурти були для мене своєрідними флагманами (та й до сих пір залишаються, якщо відверто... хоча вже і з певною приміткою - флагмани у своїх часових та піджанрових нішах)."_______________Так-так, саме ось цей зухвалий та епатажний розбійник-мелодетстер (разом зі своєю Bodom-шайкою) був одним із тих, хто формував мою музично-слухацьку особистість у тінейджерські роки. Гітарні скіли та композиторський почерк Алексі (а пізніше і сценічний образ) зачарували мене відразу - вже з перших декількох композицій дебютника Something Wild (1997). Потім, як то кажуть, пішло-поїхало - класичні платівки "Hatebreeder","Follow the Reaper","Hate Crew Deathroll" та більш мазефачні "Are You Dead Yet?","Blooddrunk". Окреме місце у моїх спогадах займає їх концертник 2006 року під назвою "Stockholm Knockout Live - Chaos Ridden Years" - один із найкращих лайвів метал-гурту, що я бачив у своєму житті (ніколи не забуду свої емоції, коли вперше побачив на сцені справжнісінький олдовий muscle car, як концептуальне декоративне доповнення всього дійства).Коротше, дівчата та хлопаки, не знаю як Ви, а я пішов святкувати днюху Алексі під акомпанемент вищезгаданих робіт, а можливо навіть і той самий концертник перегляну, хтозна...🍻_______________P.S.: до речі, серед нас присутні ті шанувальники Children of Bodom, котрі називали/називають перші три класичні платівки гурту, використовуючи, власне, не самі їх тайтли, а кольорові забарвлення обкладинок - червоне, зелене та синє? 😁P.P.S: про одну із класичних робіт Arch Enemy (як і, до речі, Children of Bodom) ми поговоримо в окремому дописі-річниці, де згадаємо окремо і про Angela'у Gossow.👌

🎙 behold | a new offering | caramel...у кондитерську крамничку під назвою Sleep Token, що на розі вулиць Eden і Arcadia, ще вчора завезли фірмову карамельку...Не дивлячись на те, що після кожного наступного прослуховування синглу "Caramel" я отримую помірний (доволі короткотривалий) післясмак і, як наслідок, йду далі вишукувати щось цікавеньке на своїх deezer-просторах, мені, все ж таки, було досить цікаво спостерігати за тим, як музиканти планомірно, крок за кроком, вибудовують свою композиційну прогресію. У кожній вокально-інструментальній секції можна зустріти якійсь оригінальні, відмінні від решти, аранжувальні цікавинки - і чим далі "Caramel" крокує, тим більше їх стає. Проте, якби не намагалися манити мене до себе вищезгадані елементи, майже вся моя увага концентрувалася навколо двох найголовніших, на мою думку, персонажів в рамках даного треку - мова йде про, як завжди, чудову вокальну роботу Вессела (із круто опрацьованими беками) і дійсно захоплюючий драм-перформанс від II (розмаїття і технічність барабанних партій котрого зачаровує не гірше за скіли голосистого бенд-командира). 🤌Вангую (принаймі для себе), що поміж решти альбомних треків "Caramel" буде сприйматися краще, аніж у поточній сингловій формі. Маючи таку автентичну до теми солодощів назву, до нового треку чудово підійшли б слова про довготривалий приємний післясмак, але наразі вони залишаються у беззаперечній власності "Emergence". 🍉А як Вам "Caramel"? Смакує? Чи, все ж таки, віддаєте перевагу треку-попереднику? 🍻

🎙 Arch Enemy | Blood Dynasty | LP | 2025 🍽Чому в сьогоднішньому дописі не буде моїх детальних роздумів щодо свіжої платівки Арчів?Причина доволі прозаїчна та передбачувана - мені, по суті, майже нічого сказати про "Blood Dynasty", окрім того, що у музикантів даної формації і понині присутній хист до створення доволі непоганих інструментальних секцій зі впізнаваним мелодизмом, але проблема залишається незмінною - протягом крайнього десятиліття (як мінімум) всі наявні цікаві напрацювання, що хаотично розкидані на хронометражних полях всіх альбомів гурту зазначеного часового проміжку, дуже часто не хочуть зшиватися у цільні композиційні картини - білі аранжувальні нитки помітні неозброєним вухом. Водночас, треки, у яких ситуація з вищеописаним аспектом краща, ніяк не рухають Arch Enemy в контексті хоч якогось локального розвитку, не кажучи вже про відчутне концептуальне переосмислення (присутність чистоспіву Аліси, на мій погляд, не рятує ситуацію).🧐Які маневри робив би я, будучи на місці Емотта-старшого і Даніеля Ерландссона (двох нині наявних в гурті старожилів-композиторів)?Як мінімум, маючи в колективі такого технічного і талановитого гітариста-композитора як Джефф Луміс, я без роздумів залучав би його до спільного сонґрайтингу - ба більше, моя реакція на суто індивідуальні творчі прояви Джеффа мала б максимально позитивне забарвлення. Чому? Луміс ще задовго до свого приходу в Arch Enemy зарекомендував себе як чудовий композитор та гітарист - дискографія культових Nevermore тому підтвердження, а якщо згадати ще й сольні роботи цього дядьки, то потенційно могла б вимальовуватися досить цікава картина - на двох наявних роботах під брендом самого себе Джефф прекрасно продемонстрував, що йому під силу творити у різних жанрово-концептуальних сетингах, іноді навіть заходячи на територію композиторського почерку і самих Arch Enemy. Я б не тримав у складі гурту таку талановиту творчу одиницю в статусі "гітарист виключно для запису вже готових партій і живих виступів". Для мене це був би прояв моветону.😱P.S.: може хтось пам'ятає такий тимчасовий проєкт як Black Earth, під назвою якого зібралися всі учасники олдового Arch Enemy (ще з Йоханом Ліівою на вокалі)? Так ось, від перегляду їх живого виступу і прослуховування декількох нових композицій, створених в рамках даної формації, я отримав в рази більше задоволення, аніж від всього пізнього періоду Арчів.💪