"...drops run down my face... and I know that... I've been falling down... through this pain... but this time... you won't save me...""...перед тим, як продовжити тему попереднього допису (власне, про свіжий сингл "grayscale" від BLIND8), хочу подякувати пані Олександрі за її авторський upgrade своєї ж обкладинки..."__________Уявімо, що вже знайомий нам творчий сетинг BLIND8 зосереджений в умовному просторі під назвою "ROOM 1". Єдині двері звідси ведуть довгим коридором (CORRIDOR) до "ROOM 2" - локації, де ми неминуче стикаємося з абсолютно новим композиторським почерком музикантів (або ж із суттєво видозміненим, якщо бажаєте).ROOM 1Використовуючи знайомі нам рецепти приготування відповідного піджанру, за лічені роки свого існування музикантам все ж вдалося, на мій погляд, віднайти свої частинки впізнаваності і творчої харизми - не без рамок відносності, звісно ж. Наявне симпатичне аранжування, достатньо вміле жонглювання різноманітними хуками, міцний та варіативний вокал - все це формує не лише досить стійкий фундамент для гурту, а й надає можливість оглянути цю метафоричну BLIND8-будівлю, як на мене, з доволі непоганих ракурсів.ROOM 2Звісно ж, в рамках цієї локації кожен та кожна з нас буде проектувати рівно те, що є тотожним нашим власним баченням та бажанням. Проте, погодьтеся - не без об'єктивності (куди ж без неї, еге ж?). І що ж вона там мені надиктовує? Відповідаю: залучення у творчий простір концептуально відмінних вокально-інструментальних гармоній (зі світу абсолютно інших жанрів музики), азартна гра як із темпом/ритмом, так і в площині загальної структури/прогресії, інтеграція інших живих інструментів, а також акцент на збалансованому хронометражі треків (03-04 хвилини не є панацеєю, якщо що). Словом, наповнення цієї кімнати до біса багате на можливості.CORRIDORВласне, нова композиція BLIND8 демонструє... ні, не швидкісний проліт цим метафоричним коридором до ROOM 2 - скоріш неспішне відчинення дверей зі сформованим наміром зробити той самий перший крок з простору знайомої кімнати.Окей, якщо на деякий час завалити мою занудну метафоричну ротяку і висловитися простіше, то перед нами старий-добрий BLIND8, який гіпнотично заколисує тебе своїми файними piano-партіями і заглиблює у відповідний сетинг із гідною аранжувальною реалізацією, а фірмовий лірично-експресивний вокал, у свою чергу, впевнено виконує роль оповідача закладеної історії. Проте і водночас, щось відмінне від минулого у просторі нового треку все ж пульсує... певна кількість дрібних деталей (у вигляді інструментальних штрихів та вокальних мелізмів) майже непомітно перебігає з одного флангу міксу в інший, немов демонструючи слухачам свою неготовність постати перед нами, як-то кажуть, у своїй завершеній красі.__________"...а що скажете Ви, Хлопаки та Дівчата? Як Вам "grayscale" загалом? Чи погоджуєтеся із моєї вищевикладеною графоманією? Словом, чекатиму на Вас в коментарях...""...now I can say... it's so hard to find a way... all the colors ran away... empty walls remain, but... nothing left for me... what if I say... I chase you in every dream... the silence screams endlessly... shadow linger on, but... nothing left for me... I wish but I can't..."