Блог Антона Процюка. Ділюся тим, що мене цікавить. Багато про медіа і ШІ; деколи про американську політику; зрідка — (несмішні) меми. Ваші коментарі, побажання і критика — @protanton
Пару тижнів тому OpenAI запустили Deep Research — функціонал, який дозволяє створювати детальні аналітичні звіти на основі інформації, яка доступна онлайн. Як пише журналіст Кейсі Ньютон, «за своєю швидкістю та середньою якістю аналізу він є величезним кроком вперед».Очевидно, що за якістю він ще далекий від ідеалу, але вже точно може замінити багато функцій, які виконують аналітики у різних сферах, наприклад фінанси і право.(Наразі Deep Research від OpenAI доступний лише у версії за $200 на місяць, тому я особисто ще не пробував. Пробував схожу функцію від гуглівського Gemini і залишився трохи розчарованим якістю, але кажуть, що версія OpenAI значно розумніша).Найбільш прониклива стаття на тему — від аналітика Бена Томпсона. Він розбирає на своєму досвіді, як працює Deep Research, і якими можуть бути його довгострокові наслідки.Одна з ключових думок — більшою цінністю стає секретність і закритий доступ до інформації. «Сила ШІ, принаймні на його нинішній траєкторії, походить від здатності охопити всі знання. У відповідь багато хто (можливо, без шансів на успіх) намагатиметься будувати стіни, встановлювати платні входи та створювати маркетплейси, щоб захистити свої людські напрацювання та отримати зиск із них».
Якщо ви прокинулися з несвідомим бажанням прочитати п’ять тисяч слів про минуле і майбутнє авторських прав — ось чудовий кандидат: детальний матеріал на тему від The New Yorker (формально огляд книжки, але фактично пристойний лонгрід сам по собі).Основні тези:▪️Ми живемо в епоху, коли інтелектуальна власність — це «нова нафта». Наприклад, вона є основним джерелом статків для половини найбагатших людей світу.▪️Але з поточною системою багато проблем. Скажімо, тривалий період захисту творів авторським правом: якщо на зорі існування США робота могла бути під копірайтом 14-28 років, то зараз 70 років після смерті автора, а для корпорацій — аж до 95-120 років. Також система стає складнішою і більш заплутаною, все важче визначити межу між прийнятним запозиченням (fair use) і крадіжкою.▪️Епоха штучного інтелекту підважує систему, яка склалася зараз. З появою генеративного штучного ШІ виникають нові складні питання: чи можна використовувати захищені твори для тренування моделей? Хто володіє правами на те, що створює ШІ? «Життя у світі штучного інтелекту буде дуже хорошим для юристів. Якщо, звісно, їх не замінять машини».
🤖Як використовувати генеративний штучний інтелект грамотно і з користю для роботи та життя? На вебінарі в середу 12 лютого о 18:00 розповімо про 10 прикладів застосування генеративного ШІ та дамо 5 порад. Буде мінімум теорії і максимум практичних прикладів.🧑💻 Подію проведе координатор програм ГО «Вікімедіа Україна», адміністратор української Вікіпедії Антон Процюк. Він розповість про свій досвід використання ШІ-інструментів у роботі з Вікіпедією, проєктами «Вікімедіа Україна» та в інших випадках.Також буде можливість поставити запитання і поділитися власним досвідом.▪️Дата: 12 лютого 2025▪️Час: 18:00—19:00▪️Формат: до 30 хвилин презентації + 15-30 хвилин спілкування та обміну досвідомУчасть безкоштовна, але охочим потрібно обов’язково наперед зареєструватися за посиланням📄 За бажанням можна буде отримати електронний сертифікат про участь від ГО «Вікімедіа Україна». Для цього треба взяти участь у вебінарі наживо і виконати домашнє завдання після нього.Запрошуємо до участі освітян вікіспільноти та всіх охочих!Маєте запитання чи потребуєте додаткової інформації? Пишіть на [email protected]
Цей тиждень у нашій нерегулярній рубриці «і для такого медіапродукту знайдеться ринок у США»:1. Видання Semafor запустило розсилку для генеральних директорів великих компаній. Щоб потрапити, треба бути CEO компанії, яка заробляє принаймні $500 мільйонів щорічно.Розсилка безкоштовна, монетизувати планують через спонсорські угоди (спочатку безпосередньо в розсилці, на перспективу розширяться до подій та відео/аудіо-продуктів). Це загальна бізнес-модель Semafor і багатьох нішевих/B2B медіа — зібрати читачів, чиї час та увага унікально цінні для рекламодавців — але тут це зведено до абсолюту.Кількість підписників не розкривають, але стверджують, що “it’s going very well”.2. Журналіст Джадд Леґум запустив видання (також в форматі розсилки) Musk Watch, яке писатиме конкретно про Ілона Маска. Автор не приховує, що це буде adversarial journalism.І справді логічно, що з’явилося медіа про Маска — у нього унікальний масштаб влади і впливу на США і світ: економічно (найбагатша людина світу), політично (близький соратник американського президента), технологічно (власник кількох важливих технокомпаній), медійно (власник популярної соцмережі).Наразі на Musk Watch підписалися вже 15 тисяч людей. Поки що розсилка безкоштовна, але через кілька місяців стане платною.
📈Зустрічайте найпопулярніші статті української Вікіпедії у 2024 році!Громадська організація «Вікімедіа Україна» проаналізувала статистику українського розділу найбільшої онлайн-енциклопедії за 2024 рік.🏅Найпопулярнішою стала стаття про нинішнього Головнокомандувача Збройних Сил Олександра Сирського — за 2024 рік її переглянули понад 1,1 мільйона разів.🥈На другому місці — стаття про Україну, яка отримала понад 1 мільйон переглядів.🥉На третьому — стаття про українського боксера Олександра Усика, яку переглянули понад 730 тисяч разів.«Уперше за півтора десятиліття на перше місце за відвідуваністю вийшла стаття про сучасника — рейтинг очолив Олександр Сирський. Найчастіше на перших двох місцях були статті про Україну та Тараса Шевченка, у 2022 перше місце посіла стаття про тогорічне російське вторгнення, а 2019 року — стаття про перехід церковних громад до ПЦУ. Для порівняння, найвище місце серед сучасників досі було друге — Володимир Зеленський 2019 року та Олексій Арестович — 2022-го. Загалом цей рейтинг добре показує, чим цікавилося українське суспільство протягом року. Зокрема, вже три роки в українській Вікіпедії багато читають про російсько-українську війну та військову тематику. Поряд з цим у рейтингу є багато популярних з року в рік тем: наприклад, українці стабільно читають про гімн України, про Київську Русь чи про Львів», — прокоментував Микола Козленко, заступник голови Правління ГО «Вікімедіа Україна» та адміністратор українського розділу Вікіпедії.🔎Детальніше про найпопулярніші статті року читайте за посиланнямДжерело рейтингу — аналіз Миколи Козленка на основі первинних даних. Враховується кількість переглядів з 1 січня до 31 грудня 2024 року з урахуванням перенаправлень та ботів.
🧠Спортзал для мозку: як штучний інтелект впливає на нашу здатність писати і думатиУ студентські роки я підробляв (копі)райтером, писав на замовлення тексти різних жанрів англійською й українською. Мої послуги були потрібні частково й тому, що для багатьох людей сісти і щось написати — складне, а деколи й непосильне завдання.Пройшло не так багато часу, але ринок для такого підробітку вже значно скоротився. Величезна зміна, яка сталася за останні кілька років — тепер штучний інтелект може написати будь-який текст за вас: від есе для університету до до листа клієнту на роботі. Цей текст ймовірно не буде глибоким і по-справжньому майстерним, але він буде доладно сконструйований за всіма правилами стилістики і граматики. У багатьох випадках він буде good enough.Пол Грем, американський інвестор і есеїст, хвилюється, що з часом це призведе до того, що через кілька десятків років більшість людей не вмітимуть писати. «Донедавна не існувало жодного зручного [способу уникнути писати, якщо цього вимагала робота]. Ви могли заплатити комусь, щоб написали за вас, як Джон Кеннеді, або сплагіатити, як Мартін Лютер Кінг, але якщо ви не могли купити чи вкрасти слова, доводилося писати їх самостійно. Відтак майже всі, від кого очікувалося вміти писати, мусили навчитися. Зараз це не так. Штучний інтелект розірвав цю парадигму. Тягар писати тексти зник. Ви можете доручити штучному інтелекту зробити це за вас: як у навчанні, так і в роботі».Чому це погано, запитує Грем? Зрештою в історії можна знайти багато навичок, які перестали бути релевантними з розвитком технологій. Проблема в тому, що написання текстів допомагає вчитися і формулювати думки. «Писати — це думати» (“writing is thinking”). Що робити? Грем порівнює цю зміну із фізичною силою: «у доіндустріальні часи більшість людей були [фізично] сильними завдяки своїй роботі. Тепер, якщо ти хочеш бути сильним, ти тренуєшся». Щоб залишатися розумним, у майбутньому з генеративним штучним інтелектом потрібно буде тренуватися в написанні текстів без ШІ.▪️ Читати повну статтю (~3 хвилини)
Year in review, випуск 2024Я веду цей блог для себе, тому приємно вражений, що є кілька сотень людей, яким цікаво його регулярно читати. Невеликий погляд на минулий рік:▪️ Як і торік, одна з найцікавіших тем року — генеративний штучний інтелект і як він впливає на нашу роботу і життя. З моїх улюблених матеріалів: три робочі функції, які штучний інтелект уже замінив + де ШІ може бути корисним у написанні хороших текстів. Найпопулярніший допис року за кількістю репостів/збережень (під 50) — про NotebookLM від Google, який генерує розмовні подкасти на основі кастомного тексту.▪️Також намагаюся деколи писати про цікаве на медіаринку. Наприклад: як розвиток ШІ-сервісів впливає на новинні медіа (штучний інтелект і тут); повернення цифрових медіа до друкованих продуктів.▪️Публікую тут огляди цікавих книжок, які читаю. Три, які сподобалися найбільше — «Free: Coming of Age at the End of History» (якісний західний нонфікшн); «Припини свої вигадки» (зворушлива художня історія, яку можна прочитати за один вечір); «Потяг прибуває за розкладом» (добротний український нонфікшн — хотілось би мати більше схожих книг).▪️І зрідка пишу про особистий досвід. Найцікавіше за рік — про мій підхід до тайм-трекінгу. З недавнього — щорічна підбірка найцікавіших (нових) подкастів.
Time зробили цікавий експеримент зі своєю статтею, яка оголошує людину року за версією журналу (сам вибір людини року банальний).З допомогою ШІ цю статтю можна послухати, згенерувати короткий конспект, прочитати автопереклад різними мовами (зокрема українською) і навіть поговорити з чатботом про неї.Сумніваюся, що багато людей захочуть чатитися з журналістською статтею, але інші функції справді корисні.Наприклад, зручно мати можливість послухати статтю замість читання. Наступний крок, якого тут не вистачає — опція зручно переключатися між читанням і слуханням посередині. Короткий конспект також корисний для читача. Хоча на місці автора і редактора я б залишився незадоволеним — витратили десятки годин на написання і вдосконалення унікального тексту, а його одним кліком перетворюють у сіру однорідну банальщину. Думаю, що все більше видань будуть вбудовувати ШІ-функції такого формату. Технологічна можливість робити це все вже є (хоча з вдосконаленням технологій буде покращуватися якість), не вистачає в першу чергу зручних продуктових рішень.
The Washington Post, одна з найбільших американських газет, відмовилася підтримувати будь-якого кандидата на президентських виборах. Тобто де-факто відмовилося формально підтримати Камалу Гарріс.Підтримка кандидатів (endorsements) редакційними колегіями видань — давня традиція американських медіа. The New York Times цього року підтримало Камалу Гарріс, самі Washington Post обирали «свого» кандидата на президентських виборах майже кожного разу за останні 50 років. Загалом ця традиція проблематична. Редакційні колегії, які приймають це рішення, працюють окремо від ньюзрумів (у американських медіа загалом традиційно розподілені news і opinion) — але більшість читачів не розуміють цієї різниці. Кілька років тому я писав про це детальніше для The Fix. І підтримка кандидатів не особливо впливає на результати виборів. Здебільшого ліберальні читачі Washington Post і так проголосували б за Гарріс, а ті виборці, яких важливо переконати, не читають Washington Post або принаймні не довіряють їм.Тому власник Washington Post Джефф Безос цілком правий у своєму поясненні:«Підтримка кандидатів медіа [presidential endorsements] не впливають на перебіг виборів. Жоден виборець у [ключовому хиткому штаті] Пенсильванії, який ще не визначився, не скаже: “Я прийму рішення на основі позиції газети A”. Жоден. Що насправді робить декларація підтримки одного кандидата — це створює відчуття упередженості. Сприйняття відсутності незалежності».Проблема в тому, що це рішення він прийняв за пару тижнів до виборів, тому більш цинічна і ймовірна інтерпретація — один з найбагатших людей світу і власник численних інших бізнесів боїться проблем з можливою другою адміністрацією Трампа.Це рішення не лише викликало шквал критики, а й неочікувано сильно вдарило по бізнесу Washington Post. За повідомленням NPR, близько 200 тисяч платних підписників видання — приблизно 10 відсотків! — наразі скасували свою підписку.Як пише Semafor, виявилося, що для сотень тисяч людей основним продуктом Washington Post була не інформація, а відчуття підтримки демократії.Офіційний і дуже успішний слоган Washington Post часів адміністрації Трампа — democracy dies in darkness. Тепер їм потрібно перепродумувати себе і знайти достатню кількість людей, які справді платитимуть за основний продукт.
The Economist пише про два дослідження, які показують, що жінки менше використовують штучний інтелект (на прикладі професіоналів у Данії і студентів у Норвегії).Перше дослідження показує, що «частково виною може бути брак впевненості серед жінок: респондентки, які не користувалися штучним інтелектом, частіше, ніж чоловіки, зазначали, що їм потрібне навчання для використання цієї технології».Як показало друге дослідження, «…висококваліфіковані жінки, схоже, самі собі заборонили [користуватися ШІ]. “Це комплекс ‘хорошої дівчинки’”, каже [співавторка дослідження]. “Це ідея, що ‘я маю пройти через цей біль, я маю зробити це сама, і я не повинна обманювати та зрізати шлях’».З іншого боку, «Даніель Лі з Массачусетського технологічного інституту каже, що дослідження не показують, чи справді використання чоловіками ChatGPT робить їхню роботу кращою чи більш продуктивною зараз. Наразі, за її словами, ця технологія може бути скоріше цифровою іграшкою. Можливо, висококваліфіковані жінки просто ефективніше уникають зайвих відволікань».
