Long Telegram | Дім без господаря» Генріха БелляПочаток п’ятдесятих років, невелике ні...

📖 «Дім без господаря» Генріха БелляПочаток п’ятдесятих років, невелике німецьке містечко на Рейні. Одинадцять років тому дві жінки втратили своїх юних чоловіків під час вторгнення в Україну. Зараз кожна виховує одинадцятирічного сина.Обидві ще відносно молоді, вродливі і неодружені — одна, заможна, не може змиритися з реальністю і витає у мріях про те, як виглядало б життя якби чоловік не загинув; друга живе дуже скромно і не одружується, щоб не втратити пенсію вдови офіцера. Роман Белля розповідає про життя їхніх сімей із перспективи обох жінок, синів і друга однієї з жінок.Є у ньому і політичні теми (переможені нацисти поступово починають піднімати голову, і вже десь ходять розмови, що, можливо, нацизм був не такий і поганий), але значно більше про суспільство і стосунки між людьми — моральність у консервативній провінції; заперечення реальності; життя дітей війни; кохання без сексу і секс без кохання. Роман написаний, скажімо так, по свіжих слідах: вийшов у 1954 році, це один із ранніх творів класика повоєнної німецької літератури.Написано майстерно; попри складні теми, читається легко. Ще серед плюсів — вправне переключення між перспективами протагоністів (у розділах про дітей гарно змальована дитяча наявність, але й раннє дорослішання у складних умовах). Переклад з німецької віртуозний — перекладав інший класик Євген Попович.Ловіть ілюстративну цитату:«Інші діти мали батьків: у Гробшіка, наприклад, був високий білявий батько, а у Вебера — низенький, чорнявий. Тим, що мали батьків, у школі доводилось важче, ніж тим, що були без батьків. Такий був неписаний закон. Коли Вебер погано вчився, його карали суворіше, ніж Брілаха. Учитель був старий, сивий, він теж “втратив на війні сина”. Про хлопців, що не мали батьків, казали: “Він утратив батька на війні”. Так шепотіли на вухо інспекторам, коли учень затинався в їхній присутності, так повідомляли про новачків, заводячи їх до класу. Здавалося, ніби учень десь загубив свого батька, як гублять парасольку чи монету. Семеро хлопців у класі не мали батьків: Брілах і Вельцкам, Нігемаєр і Поске, Берендт і Мартін, та ще Гребгаке, але в того був новий батько, і таємничий закон не так його оберігав, як решту шістьох — у дії закону були свої відтінки. Під його цілковиту охорону підпадали тільки троє: Нігемаєр, Поске й Мартін, а чому саме — він поступово дізнався з власного спостереження й досвіду. У Гребгаке був новий батько, а в Брілахової та Берендтової матерів були діти не від загиблих батьків, а від інших чоловіків. Він знав, як з’являлися на світ діти. Дядько Альберт пояснив йому: від поєднання чоловіків із жінками. Брілахова і Берендтова матері поєднувалися не з своїми чоловіками, а з дядьками. А це, в свою чергу, пов'язане ще з одним, теж не дуже зрозумілим словом: “неморальне”. Але Вельцкамова мати також була неморальна, хоч і не мала дітей від Вельцкамового дядька: подальший досвід підказав Мартінові, що чоловіки й жінки можуть поєднуватися і не мати дітей, однак усяке поєднання жінки з чужим дядьком — неморальне. Дивно, що дітей, матері яких були неморальні, не так оберігали, як дітей моральних матерів, — але найгірше було тим, чиї матері мали дітей від дядьків. Прикро й незрозуміло: чого, як матері неморальні, то до дітей ставляться гірше? У хлопців, що мали батьків, усе було інакше: зрозуміле, впорядковане, ніякої тобі неморальності». #LT_BookReviewФото: видавництво «Ще одну сторінку»