Двадцять.Вонизімкнули свої рукиз докором змови,зирком зимовимпрозвали тебе слабкодухим.Слабким слухомти почув свист, що піднімав адреналін,робив нерви мінами,пульс — ударними рок-бенду…Такий був тренд —тікати десь на захід вперто.І ти так само у цю пустку, пастку втік.Тоді було багато обстрілів, і був час-пікна трасах, а у просторі було чимало фосфору.Дозволив ти собі пожити…В ожину зтовчать нас метеоритиза долею динозаврів.Тому утік так нарвано в Нірвану.І думка: непідірваний снаряд —потяг на захід, ніколи назад.Там двадцять мін розкидано по місту,навколо колом втягує у присмерк,нестерпний гул стискає після свисту.Чи було варто в інше місто лізти?Немає сенсу співпереживати.Ти в пащі у патріархату,що тягне в свої руки всіх завзятих,взірве, зірве, задушить, з’їсть, візьме усе, почне із взятки…Але ж двадцять секунд — і не було б near-miss ефекту*.І ти б утік від небезпеки на безпечний спектр.Була ж лише тривога, нуль прикмет конкретних.Скільки всього загиблих під концертним центром?Двадцять секунд — було б сьогодні двадцять.На день народження б зізнався щодо орієнтації.Тобі б подарували двадцять доларів,і ти б собі купив новеньку Моторолу.Два нуль і двадцять друга спробазнайти вакцину від хвороби —«людський фактор».В одній із них ти став крилатим,крилами догори махати,засипаний землею.*Near-miss ефект — психологічне явище, коли подія майже відбувається (або майже не відбувається), але через дуже малу різницю результат стає зовсім іншим. Чимось подібне до ефекту метелика.#поезія#Ніколь_Арден_Фенікс(тґк авторки)