Літкіт | Я курю сигару цинічних бульварів,Де зав’язуються в вузол не один із ро...

Я курю сигару цинічних бульварів,Де зав’язуються в вузол не один із романів.Я курю сигару із малахітового НіагаруІ пускаю зимову з рота холодну пару.Я курю сигару, цинічно цокаючи язиком,І дістаю черешню правою ногою.Я курю сигару нескінченного людського поту,Що скочується при думці, що ми живемо в пошуках вовків.Я курю сигару всіх своїх мистецтв, зроблених руками,І всіх зізнань, що не заслуговував я по чину жодним разом.Я курю сигару нескінченного зухвальства й невпевненостіІ аури небесного тіла, що не має космічної консистенції.Я курю сигару зі всіх помилок і божевільних збочень,В котрих собаки раптом стали людьми й почали знімати кіно.Я курю сигару, уявляючи, як дам у барі жару,Коли, дивлячись кабаре, отруту вип’ю до краю.Я курю сигару товщиною з трамвайну шпалу,Бо в тій сигарі всі мої рефлексії й психологічні проблеми мого часу.Я курю сигару з тонкого крафтового паперу,Котрий зроблений зі шкіри дерев, котрі не потраплять до раю.Я курю сигару, немов димова шайба в колодязі,Я курю сигару, немов паровоз у стімпанковій прозі.Я курю сигару — залишився лиш недопалок.Здається, пора переходити на тютюнову трубку - запалюй.Я курю собі трубку — повну душевно тьмяних трав КарпатІ чаю по знижці в Сільпо, що носить ім’я АТБ.Я курю трубку — в ній дзвін і гуркіт трембіти, що не має імені,А її довжина вимірюється в кілометрах.Я курю собі трубку — в ній тихо сидить собі вовкІ чекає хвилини виплигнути з табакерки.Я курю собі трубку і викурюю розум у кур,Здається, вони не розуміють мого капітального філософського задуму.Я курю собі трубку і наповнюю тіло трансляцією енергетики.Я курю собі трубку, заряджаючись на атомно-ядерну ідентифікацію.Я курю собі трубку і думаю — от я вже дід,А колись давно я був іще Едуардом.А можливо навіть Енеєм чи Оріоном Паксом Чи фортепіяно забуте собів лікарні.Я курю собі трубку, і дим Колумбії тече по моїх венах.Я курю собі трубку — і корінні народи Америки вдячно кивають в такт.Я курю собі трубку — і скіфи пасуть на лугах своїх золотих коней.Я курю собі трубку — чомусь поряд зі мною Зевс оголив вуста.Я курю собі трубку — розум наповнений чистою святою водою.Я курю собі трубку — я мрію про море, пляж і Гаваї.Я курю собі трубку, котра зроблена з піску моїми племінниками.Я курю собі трубку, що дійсно схожа на мармелад.Я набиваю трубку зубами розтовченого крокодила.Я набиваю трубку астралом, заточеним об коліно.Я набиваю трубку зеленкою й глиною впереміш, як медичний рецепт.Я набиваю трубку діагнозом у пріоритет.Я набиваю трубку — попереду буде гора.У самурая немає шляху — тільки шлях.Я набиваю трубку світлофорами свого айк’ю.Я набиваю трубку безсвідомим у всіх на виду.І ось я курю собі трубку — і відчуваю знайомий парфум ідіотів.Я курю собі мирно трубку — і не знаю, чи є сенс в агрегатній формі.Я курю собі трубку — намагаюсь викурити мишу з моєї кроваті.Я курю собі трубку — пора переходити на жувальний тютюн. Тьфу...І ось я жую тютюн — мій стоматолог помститься новим анекдотом.Жую я тютюн — мої очі розплющені широко і дивляться у вікно.Жую я тютюн — а вікно, ви ж не знали, так схоже воно на кіно.Жую я тютюн — а в кожному кіно є, звісно, любов.Жую я тютюн — банальний, а все ж таки інтригуючий той сюжет.Жую я тютюн — і відчуваю, що відлетіла вже друга пломба.Жую я тютюн — а в тому кіно холодна і біла зима.Жую я тютюн — цікаво, чому так повільно кіно йде в моєму метро?Жую я тютюн — зуби руйнуються во ім’я святого Грааля.Жую я тютюн — на престол сходить король із раю.Жую я тютюн — наскрізь зиму в снігу пробивається кладовище загублених квітів.Жую я тютюн — можливо, це кіно не те, чим здається.І зуби втікають від мене в симетрії — в раковину, потім у басейн.А в басейні плаває моє пінопластове тілоЗ широко розпахнутими очима.Мене розрізають на шмаття хірурги — видаляють крила,Вколюють тестостерон і одночасно б’ють електрошоком по спині,І вишивають на ребрах кров’ю моєю і пінопластовою кісткою.Навіть тютюн не допоміг не перетворитись на жука-звіра.#Генрі_Крадієць_Сенсу#поезія (тґк_автора)