Сон — жадання, світ для всіх істот.Він сповнений див, казкових пригод.Щоночі з'являється тут кілька красот:Глибин блакитних, небесних висот.Кожен цю мрію відчути бажає,Та не кожна людина сюди потрапляє.Хтось бачить сни, хтось їх не має.Чому все так?Ніхто не знає.Якщо людина все ж здобуває —Назад не вертає, тут залишає:Мрію свою, якщо її має,Надію крихку, що в душі зберігає.Адже сон — нереальний, світ віртуальний,І устрій у ньому — аж ніяк не каральний.Він приходить вночі і вабить, кричитьПро свої привілеї —А потім мовчить.Людина сама собі ладна створитьБажання бажань і хоч роки тут жить.Але світ тимчасовий припиняє існування —І очі людей бачать нелюдське страждання.Це — світ постійний, світ дрібнот,Де не існує неземних красот.Сон повертається до тебе вночі,А вранці ти знову — у смертній печі,Що кожної миті тебе спопеляє:І душу, і тіло, що сон пам’ятає —Щойно прокинувся — тебе вже немає.Пройшовши той крок, Заснути бажає, Тіло твоє,Що зроду не знаєСвіту казкового, Якого немає.Ось так воно в житті й буває:Без сну — все горить, наче попіл згорає,У світі справжнім, куди люд потрапляє.🌺: СУПЕРОВИЙ ВІРШ!!!#твір #поезія #?Не анон, Bread