Літературний Тигр | Це не позор і навіть не хуйня, це розпил бабок. Не можу інакше пояснит...

Це не позор і навіть не хуйня, це розпил бабок. Не можу інакше пояснити цю феєричну хуцпу, якою Уривський/Богомазов нагодували глядача. Тут було по-уїбанськи все: сценографія, постановка, сценарій, звуковий супровід, гра акторів, особливо гра акторів.«Земля» Уривського — перша в нашій країні соціальна вистава для дорослих про шкоду наркотиків. Кожен актор був під чимось: Рудинського нещадно мучив альфа-пвп, його пасія страждала через отходняки після опіатів, батько сімейства явно був на транквілізаторах. Єдине, що в цій виставі можна назвати саме позорним — гру Марічки Хоменко. Це пізда. Ну, ми всі тієї ночі не виспались, але так відверто ссяти божою росою в очі глядачу не можна.В Україні немає акторської школи, а відповідно в акторів немає індивідуальності. У артистів апріорі нема розуміння, як можна працювати з матеріалом. Тому зазвичай грають те, що дають та саме таким чином, як це пояснить режисер та хореограф.І я навіть не уявляю, яка саме задумка була в Уривського в цій виставі. Просто жодної гадки, що саме могло зачепити глядача та змусити відчувати хоч якісь емоції. Якщо в попередніх постановках режисера, які я бачив, було хоча б фірмове красивеньке світло та спроби в неординарну сценографію (яка застаріла за світовими стандартами років на 65), то тут і цього не було.Буквально жодного позитиву в цій «Землі».P.S. я би проілюстрував допис голою жопою Рудинського, якою він світить посеред вистави, але хай у «Землі» залишиться хоч якась загадка.