Canal LILA - @liladiary - №768
Сьогодні трапилось ось це відео в Тікток, де Оушен Вуонг, відомий автор і професор, розповідає, наскільки «cringe culture» стримує молодь від нових починань. Цей тікток і слова Оушена гарно доповнили мої думки останнім часом на цю тему — про те, як ми, сучасна молодь, не наважуємось пробувати нове. Автор у відео розповідає, що він сам помітив, як учні все більше переймаються тим, аби їх ніхто не побачив у намаганнях щось зробити. Причину цього він також відніс до популярності соцмереж, де ти по суті завжди на виду, за тобою завжди хтось спостерігає. Тут же страх осуду і у висновку це доходить до певного цинізму, що ховається за маскою «я класний, я все знаю, тому нічого не роблю». Проте жага до починань, спроб, новизни нікуди не дівається. А з ним лишається той страх бути «крінжовим».Почитавши ще інші матеріали на схожу тему, я прийшла до думки про те, що здається великою пасткою у яку потрапляють люди у свої 18-30 років — це постійна думка, що вони мають прямо тут і зараз вирішити, хто вони і чим будуть займатись до кінця життя. Ми вважаємо, що це одне рішення і воно має бути фінальне. Ми жадаємо спокою і тиші в голові, і тому прагнемо скоріше знайти відповідь і очікуємо, що вона має просто зʼявитись у голові без жодних зовнішніх дій.Ми намагаємось знайти відповіді "хто я" попередньо ще мало що створивши з себе і проживши життя, у нас не настільки ще багато досвіду, щоб поставити себе у якусь визначену рамку, саме тому ця відповідь і не приходить. Ми занадто багато рефлексуємо, коли іноді нема над чим і рефлексувати.І тому ми ніби паралізовані. Боїмось зробити «неправильне» рішення, не хочемо, аби хтось побачив, що ми намагаємось і пробуємо, не приймаємо факт, що ми можемо бути у процесі. Ми відмовляємось піти на роботу, яка не є на 100% омріяною, чи пожити там, де ти не зовсім і б хотів, хоча насправді ж, це ті ситуації, з яких можна отримати багато якомога різного досвіду. Отримати фактичний фідбек від реальності, взяти з того щось і далі рухатись до побудови себе як особистості. Нам хочеться знайти "своє", але здається так мало хто готовий пробувати різні досвіди, аби хоча б отримати мінімальні знання, як це "своє" відчувається, натомість ми overobsessed з довгими діалогами у власній голові і постійними рефлексіями.«У 80 років ти можеш прожити 8 окремих життів» я прочитала в одному есе. Автор працював у галереї і мав змогу спілкуватись з іншими старшими митцями, яким уже було по 70-80 років. Вони ділились своїм досвідом і автор, якому було 35, також зрозумів, що у нього ще більш, ніж достатньо часу побудувати те життя, яке йому подобається підходить.Якщо тобі 20, ти маєш ще 60 років життя, за умови хорошого здоров'я, які проведеш так, як зараз не можеш навіть уявити. Якщо тобі 40, ти маєш ще таку ж половину життя, і це також не кінець чи визначальний поінт, де вже пізно щось робити.При будь-яких починаннях наш мозок буде казати, що ми або not enough, або ми too much. Ми або too young, або too old.Тобі не потрібно вирішувати прямо зараз і шукати відповіді на всі питання. Натомість знаходити в собі сміливість діяти у нових середовищах, здобувати знання про себе через фідбек від реальності і памʼятати, що жодна думка і рішення не є фінальними. Це те, що я хочу культивувати в собі і що мені здається, потрібно дуже багатьом з нас. Пропоную колективно домовитись багато пробувати, намагатись і тим же ще більше дізнаватись нового про себе та будувати себе ♥️
1280
25-07-16 17:15