LILA | Знаєте, чому я так відкрито пишу, що чесно хочу і боюсь?Я не приховую ...

Знаєте, чому я так відкрито пишу, що чесно хочу і боюсь?Я не приховую щирі бажання, навіть якщо вони ще не здійснені, бо всередині маю відчуття, що воно все буде. Ну от я маю це вже: всі мої бажання, плани. Воно все існує і є моїм.Я ділилась, що це одне з переконань, яке добре рухає мене по життю — я не думаю чи вийде чи ні, я знаю, що вийде. Я знаю, що це я зроблю, стоїть лише питання часу. Між мною і моїм бажанням — лише простір і час.Як це наблизити? Побачити — де я собі у цьому відмовляю. Не питати «коли це вже станеться?», а переносити фокус на «чому я не даю цьому статись?».Візьмемо мій приклад з консультаціями: я сама не даю статись цьому бажанню через те, що банально не говорю про це. Можна думати «чому до мене більше не записуються», а можна «а скільки я взагалі про це говорила». Я сама відторгаю цю можливість ще далі і роблю її важчою для досягнення. Можете підставити будь-який свій приклад.Тут важливо: чим довше ти це робиш, тим важче. Усі саботажі і відкладання, глибші переконання про які я ще не знаю, збільшують цей gap між мною і бажанням, збільшують простір і час. У деяких випадках якби я діяла одразу за імпульсом і не давала б собі забагато думати — це вже давно було б моїм. У деяких треба глибша робота.Саме тому, запитуйте себе не «коли я це отримаю», а «як я собі в цьому відмовляю».Повертаючись до початку посту, мені не страшно писати про це, навіть якщо я свідомо зміню свої плани. Я пишу свої бажання тут, перш за все, як документацію.Знаючи, що я це матиму, і потім через кілька місяців повернусь до старих постів, де я це тільки хотіла, я отримаю ще більше натхнення і сил від себе самої. Це вже було підтверджено іншими ситуаціями.Буде і Ютуб, і солотріп, і івенти по різних країнах. Бо воно ВЖЕ тут — який мій наступний крок до зближення?Це, до речі, дуже коротко про секрет усіх маніфестацій/візуалізацій з вас тища долярів 💸