📩 На крайній зустрічі із читачами до нас із хлопцями підійшла жінка – вчителька – та передала мені в руки цілу охапку дитячих листівок. Щирих, сповнених добрих слів листівок із привітаннями від 5-ти класників. Тоді на фестивалі була метушня, купа народу й галас, й я не встиг ні нормально поговорити, ні запитати, чому саме нам, що це за дітки та як віддячити за такий прояв тепла та уваги…Вже в спокої, вдома я уважно прочитав кожну листівку… Вони адресовані всім військовим, які досі, в жахливих умовах стримують палаючий кордон, захищаючи наш тил. Маленькі діти розуміють та відчувають іноді краще за дорослих, що існує «інший», болісний та страшний світ, і яка ціна спокою в мирних містах. Написані дитячим почерком, прості фрази врізаються глибоко в серце та навертають на невеселі думки. Як же хочеться, щоб нове покоління не бачило всього цього, щоб жило та дорослішало в квітучій та незалежній Україні. Але скільки всього ще потрібно для цього зробити… І коли читаєш про черговий корупційний скандал, про безбожне розкрадання, ослаблення, засилля несправедливості та відвертий саботаж, розумієш, який же ще довгий та складний шлях треба пройти Україні, аби стати справді єдиною, сильною та впевненою в собі нацією…Втім, нове покоління дивує, заспокоює та налаштовує на позитив. Це ростуть нові українці, сильні, загартовані та виховані вже в інших реаліях. Їм випала невесела доля вчитись під час ракетних тривог, чекати з невимовним сумом своїх батьків та вірити, що все буде добре. Але це робить їх сильнішими та, я в це вірю, кращими та достойнішими за багатьох із старого покоління…🙏 Я написав цей пост, щоб особисто подякувати діткам їм за добрі слова й привітання. Ваші листи не загубились, вони будуть обов’язково передані побратимам, будуть зберігатись та нести частину тієї історії, в якій ми всі зараз живемо. 🇺🇦 Слава Україні!