Сьогодні соцмережі будуть переповнені гарними фотографіями та привітаннями. І буде спроба зробити вигляд, що все добре й тримається міцно. Однак, справжні реалії рвуть на шматки цю красиву картинку. Якось не святкується, коли поточним станом справ захисники втратили всю надію на повернення додому цілими та неушкодженим. Примусово отримавши безстрочний варіант служби. Коли військові досі за свої кошти ремонтують всю техніку та купують необхідне спорядження, в той час як зарплата таксиста, не кажучи вже по інші професії, може запросто бути в рази більшою. Гучні скандали кожен день розгойдують й без того напружену обстановку, демонструючи найцинічнішу неповагу до тих, хто кровʼю виборює кожен день для існування країни. Якось не до святкування, коли під Мирноградом наші захисники потрапили в чергове безглузде й страшне оточення. І це ретельно приховується. Показові розборки на верху та дипломатичні танці навколо бубна відволікали нашу увагу, щоб ця інформація стала прихованою. Якось непомітно сталося, що вже два чи три тижня назад, як фактично втрачено Покровськ… 🤝 Розуміючи все це, у День української армії хочу виразити свою неймовірно глибоку повагу всім причетним. Попри все це й не дивлячись ні на що, ви все рівно «там». Є речі, які стоять над всім цим. ЗСУ переписує історію. Та робить можливим майбутнє України. Дякую вам за це! 🇺🇦 З Днем української армії!