На словах наше суспільство хоче жити в країні, що суворо дотримується принципів верховенства права, але на ділі — ні. Поясню. Справа в тому, шо принцип верховенства права передбачає обов'язковість виконання закону та дотримання правил, незалежно від того, що це може не подобатись, не відповідати духу часів, не бути доцільним та йти в супереч з політикою держави. Парламент ухвалює правила — всі інші їх виконують. Але ж ні. Нам так не подобається. ПРИКЛАД: Повернемось в 2020 рік. Карантин. Жоден закон не передбачав можливості забороняти працювати бізнесу чи можливості відмови громадянам в обслуговуванні, якщо у них десь біля обличчя не вдягнута медична маска. По факту представники державних органів разом з прибабахнутими апщєствініками бігали по кабакам, кошмарили відвідувачів та персонал. А ще знаходилась критична маса людей, шо підтримувала це. Чому? Бо це було доцільно. Не законно, але доцільно. Що було далі, ви знаєте. Не треба нашим людям ніякої законності. Краще стара, добра, сталінська доцільність.