Сьогодні день ментального здоров’я. І я думаю, як легко навіть турботу про себе перетворити на ще одну вимогу.

Спи достатньо. Рухайся. Вчасно відпочивай. Відчувай почуття, але бажано так, щоб нікого не налякати. Встановлюй кордони, але красиво. І з усім цим якось упорайся між роботою, тривогами й побутом.

Дякую, ще один список. Покладу поряд із тими, які вже не виконала))

Мені зараз цікавіше інше: чи є в моєму житті місце, де можна сказати, як я насправді?

Що мені страшно. Що я заздрю. Що втомилася від людей, яких люблю. Або що сьогодні мені добре — і я трохи боюся в цьому зізнатися.

Чи можна побути з цим поруч із кимось, не починаючи одразу себе виправляти?

Я багато працюю з людьми й щоразу помічаю, скільки сил забирає необхідність приховувати те, що й так важко переживати.

Мабуть, сьогодні мені хочеться нагадати про можливість розділити цей тягар. З людиною, якій довіряєш. Із фахівцем. Спочатку хоча б одним реченням.«Слухай, зі мною зараз ось так».

Бажаю Вам того, хто дослухає і продовжить цікавитися щиро і турботливо.

Бо як не крути,а людині потрібна людина.