Що писати в такі дні невідомо нікому.Дніпро палає з ночі.Вранці вже продовження нічного жаху.Що ж тут казати, коли один траур перетікає в інший, коли не встигаєш перетравити своє, а стрічка вже повна некрологів з війни і розвалених будівель,з яких дістають тіла.Невідомо що.Хіба що бути поруч.Ділитися теплом і турботою.Їхати один до одного в гості.Все одно йти дивитися на сакури.Все одно пити каву.Мовчати добре.Але краще все ж говорити —з тими, з ким і мовчати добре.Про тіло дбати:трясти, ходити, витанцьовувати,нести на масаж.Обійматися.Багато-багато обійматися.Йоги вважають що життя людини стоїть на 4 ногах- опорах- напрямках,як корова. І підпитувати треба кожну опору для гармонії і стійкостіСьогодні можна не фантазувати про грандіозне, піти маленькими кроками.Зробити щось суто для себе (артха): повести себе до друзів, купити щось миле, з’їсти тепле, випити води або і не тільки.Щось для відчуття радості, наскільки вона зараз можлива (кама) —кава, музика, сонце на обличчі, обійми, тілесні радості підходять всі)Щось для когось поруч, для своєї спільноти (дхарма): написати, подзвонити, спитати “ти як?”, привезти їжу, обійняти, побути поряд.І щось туди, де тихіше і глибше за все це (мокша): в тишу, в молитву, медитацію, у довіру і віру в те, що більше за нас і тримає, навіть коли ми вже не можемо.Можливо, цього достатньо на сьогодні.Щоб не падати всередині.Я горюю цю весну. Потужно.І така вона — щемка, холодна.Обіймаю кожного і кожну.