Navíщo | Іноді книжки дивно знаходять шлях до мене. Ця прозвучала якось в сесії...

Іноді книжки дивно знаходять шлях до мене. Ця прозвучала якось в сесії і була мною відкинута, бо хто така Марина Абрамович я знала, але її перфомансів лякалась. Ну а що би впоратися з кількість емоцій, які ті перфоманси будять - що робила? Сплощувала, спрощувала і знецінювала. І це те, що хочеться робити на автоматі з її об'ємом. Бо важко витримати.Та таргетна реклама стала знаком Всесвіту і книга приїхала. Була відкладена на потім. А тоді навколо неї склався книжковий клуб і я її відкрила.Знайоме знецінення на початку: фу, закочування очей, а тоді я і не помітила як потрапила у відкритий космос Марини. Проковтнути книгу не вдалося, але і розтягувати теж. Три дні❤️Чому я її раджу?Бо Марина радикаліст у сфері присутності тут і зараз. Бо вона майстер інтеграції найпотворніших і найважчих рис. А інтеграція і дає глибину та об'єм.Бо якщо побачити чийсь зашкалюючий об'єм і спосіб буття, можна дозволити розширити і свій на пару міліметрів.Бо це перебування трохи за лаштунками перфомансів і це цікаво, правда.А ще вона класний чесний оповідач. І український переклад Михеда прям хороший.Якщо наважитеся прочитати до кінця - не розширитися просто не вийде.***Поганий досвід такий же значущий, як і хороший.Аби досягти поставленої цілі, ти маєш віддати все, допоки в тебе не залишиться нічого. І все складеться само по собі.Критика важлива, якщо я сама знаю, що не віддала 100 відсотків. Але коли я віддала все - і ще 10 відсотків поверх того, не має значення, що вони скажуть.можна сказати людині найгіршу правду, якщо спершу розкрити її серце гумором. В іншому разі серце закриється і лишиться непроникним.Помилки надзвичайно важливі.Я завжди ставлю під сумнів успіх митців, чим би вони не займалися. Успіх - це повторення себе і шлях без ризику.Якщо зважується на експеримент, це означає - схибиш. За визначенням, експеримент - це перебування на невідомій території, де помилка цілком можлива.Зважитися на зустріч із незвіданим так багато важить. Я обожнюю жити у межових просторах - полишати звичний комфорт рідної домівки та звички і відкриватися до цілковитої випадковості.Про Колумба: як на мене, то був учинок, сміливіший за політ на Місяць. Гадаєш, що звалишся з краю Землі, в потім відкриваєш новий континент. І зрештою - завжди існує шанс звалитися з краю Землі.Ми маємо коритися змінам,і смерть - це найбільша зміна з-поміж усіх.Ви під моїм поглядом. Немає куди втекти, тільки углиб себе. І ось це найважливіше. У нас стільки болю, що ми завжди намагаємося заховати його глибше. Але якщо надто довго приховувати емойціний біль. З часом він перетвориться на фізичний.У житті буває момент, коли чітко розумієш, що тобі насправді нічого не потрібно. Що життя - не про речі.Потім ця велика жінка і квітчастій сукні зіпялася на ноги. Через голову стягнула з себе сукню, залишившись голою.- поглянь,яка я красуня! Я богиня!Вона підтягла свою величезну цицьку до рота і поцілувала. Потім поцілувала другу. Вона підняла коліно і поцілувала його, потім друге коліно. Вона поцілувала кожну частинку тіла, до якої змогла дотягнутися. Я здивовано витріщалася на неї. То було краще за всяку психотерапію. То було краще за будь-що. Найпрекрасніша довбана людина, яку мені доводилося бачити за все життя. І тієї ж миті весь мій біль розвіявся...