Як з цим працюють у терапіїБілий сором не лікується поясненнями. І не розчиняється від фрази «це не твоя провина». Бо він живе не в голові. Він живе в тілі. Терапія з білим соромом починається дуже повільно. Зі згоди бути видимим — хоча б на міліметр. Часто людина навіть не каже «мені соромно». Вона каже: - мені незручно- я ніби заважаю- мені хочеться зникнути- я не знаю, чи маю право це говорити- я боюся, що в терапії зрозумію, яка я насправді гидка І терапевт у цей момент робить не інтерпретацію. А контакт. Не дивиться зверхньо. Не дивиться оцінююче. Не дивиться «професійно холодно». А дивиться так, щоб у тілі клієнта вперше з’явився досвід: на мене дивляться — і я не відразливий. Дуже часто робота йде через тіло: - помітити, як стискаються плечі- як хочеться втягнути голову- як затримується дихання- як з’являється бажання «стати менше»І тут важливо не випрямляти. Не «розкриватися». Не «тримати спину». А дозволити тілу бути саме таким,яким воно навчилося виживати. Білий сором — це завжди про порушену опору на себе. Про відсутність внутрішнього дозволу займати місце. Про життя з відчуттям:«я тут тимчасово» або «мене терплять». Тому зцілення виглядає дуже просто — і дуже глибоко. Це моменти, коли: - тебе слухають і не відвертаються- ти мовчиш, і це не дратує- ти плутаєшся, і це не знецінюють- ти є, і цього достатньоКрок за кроком у тілі з’являється новий досвід: можна дихатиможна займати простірможна не зникатиІ тоді образ «я відразливий»повільно, не одразу,починає тріскатися. Не тому що його зруйнували. А тому що поруч з’явився інший погляд. Теплий. Присутній. Живий.І з часом цей поглядстає внутрішнім.