Navíщo | Як з цим працюють у терапіїБілий сором не лікується поясненнями.І не р...

Як з цим працюють у терапіїБілий сором не лікується поясненнями.І не розчиняється від фрази «це не твоя провина».Бо він живе не в голові.Він живе в тілі.Терапія з білим соромом починається дуже повільно.Зі згоди бути видимим — хоча б на міліметр.Часто людина навіть не каже «мені соромно».Вона каже: - мені незручно- я ніби заважаю- мені хочеться зникнути- я не знаю, чи маю право це говорити- я боюся, що в терапії зрозумію, яка я насправді гидка І терапевт у цей момент робить не інтерпретацію.А контакт.Не дивиться зверхньо.Не дивиться оцінююче.Не дивиться «професійно холодно».А дивиться так, щоб у тілі клієнта вперше з’явився досвід: на мене дивляться — і я не відразливий.Дуже часто робота йде через тіло: - помітити, як стискаються плечі- як хочеться втягнути голову- як затримується дихання- як з’являється бажання «стати менше»І тут важливо не випрямляти.Не «розкриватися».Не «тримати спину».А дозволити тілу бути саме таким,яким воно навчилося виживати.Білий сором — це завжди про порушену опору на себе.Про відсутність внутрішнього дозволу займати місце.Про життя з відчуттям:«я тут тимчасово» або «мене терплять».Тому зцілення виглядає дуже просто — і дуже глибоко.Це моменти, коли: - тебе слухають і не відвертаються- ти мовчиш, і це не дратує- ти плутаєшся, і це не знецінюють- ти є, і цього достатньоКрок за кроком у тілі з’являється новий досвід: можна дихатиможна займати простірможна не зникатиІ тоді образ «я відразливий»повільно, не одразу,починає тріскатися.Не тому що його зруйнували.А тому що поруч з’явився інший погляд.Теплий.Присутній.Живий.І з часом цей поглядстає внутрішнім.